Первe',вторе` і вінегрет в компоті. Національно-визвольна

Тема, яка викликає шквал коментарів та негативу у совків і ім подібним ! Чому ? Читайте. Не будьте байдужими. Тільки шквалу не робіть, прошу....

   Головною задачею засобів массової інформації в сесесері було їдеологічне зомбування "населения" країни рад. І радянськім змі це вдавалось на відмінно. Більше того. У них був такий колосальний досвід у цій царені, що їх послідовники вже в нашій, незалежній країні з успіхом продовжують справу "дедов и отцов". А "население" і досі вірить в совітську брехню.
Єдина відмінність в тому, що в сесесері в головах громадян змі "будували " чітку, єдино-вірну лінію партії, а в незалежній Україні - в головах пересічних змі "варять " вінегрет в компоті.

За радянські часи ми всі знали і палко підтримували любого лідера чи вождя племені в Африці, Азії чи Америці, який тільки но почав визвольну боротьбу за свою незалежність...ще і досі памятаю оті - ло пуду насименте, мінгісту хайль маріам, патріс лумумба, нельсон мандейла, вже не кажучі про че ге вару та товариша фіделя,чай кан ши, хо ши міна та пол пота з йєнг сари, ганді з мао, луіса корвалола. Мітинги, зібрання, партполіт інформація щоранку, плакати, статті в журналах та газетах, листи, листівки та подарки "братнім" народам. Ще і досі зберігаю колекцію марок тих часів з "ликами" тих борців за свою незалежність.
І ми всі, як один, знали,що вони мають право на визвольну боротьбу, а ми маємо їх шанувати та ім всіляко помагати. Вони були далеко, і ми їх любили та підтримували.
Чого не скажеш про тих, хто був поруч з нами, і які теж боролись за свою національну незалежність.

Одночасно любити Україну, та ненавидіти тих, хто загинув в боротьбі за незалежну Україну - неможливо !
Той, хто віддав своє життя за Україну в боротьбі з ворогом - Герой ! , як би комусь це неподобалось.


Тема, яку я хочу сьогодні обговорити, на перший погляд вторинна, принаймі так нас намагаються переконати журналісти-прокладки від влади януковичів. Хоча насправді ця тема - первинна, це "цеглинка" в фундаменті державності України, поруч з цеглинками свідомості та мови, свободи та незалежності. Без усвідомлення цієї простої істини небуде України, небуде майбутнього. Вірніше майбутнє буде, але не для нас.

Напевно вже всі зрозуміли, що я хочу обговорити тему национально-визвольної боротьби українців, їх права на цю боротьбу.

    

Вони були незгодні з політикою більшовиків. Вони знали не з газет і не з "брехунців" про звірства совітів. Вони нехотіли жити в окупації радянською владою. Вони боролись з цією владою. І вони мали на це право !

Так чому же совітська влада так люто їх винищувала, винищувала їх родини, і оббріхувала все, що було пов'язано з національно-визвольною боротьбою українців на своїх, богом даних землях ?
Це не українці прийшли до когось в дім та почали повчати як треба жити. А це в Україну, в українські міста та села прийшли "строители светлого будущего"... в своїй тюрьмі народів. Вже тоді вони це розуміли.

  

Що я хочу своєю імхою донести до читача ?
Хочу щоб люди, які і досі незнають як правильно називались вояки УПА і знаходяться в облуді ще радянської брехні, навіть не те щоб зрозуміли (для них це дуже тяжко осягнути), а просто почали поважати право українців на боротьбу за незалежне життя, за свое майбутнє,...
Хочу щоб перестали обзивати "бендеровцами" побратимів Степана Бандери - Героя України, якого підступно вбила радянська влада, як вбивала і тисячі інших українців тільки за те, що вони нехотіли жити в сесесері. І нічого спільного тут з послідовниками остапа бендера нема.

Хочу ще раз віддати шану та повагу тим людям, які загинули в боротьбі за незалежність своєї батьківщини - України.
І щоб хоть у одного совка після прочитанного десь в місках перемкнуло і вся совітська брехня стерлась, як в компі при delete...

p.s. це не є якесь науково-історичне дослідження з притензією на правоту в "першій інстанції"... це тільки моя імха, підказана сердцем та чуйкою простого українця. Тому і ставитись прошу відповідно.

Написав це до дня Соборнрсті України - великого свято для кожного патріота.

 Посилання на цікаве обговорення цього поста  на сайті дурдома

http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/13021.phtml