Про національну безпеку України та її стратегію - 3

Частина 3. Забезпечення національної безпеки.

Дивись початок:

http://blogs.korrespondent.net/users/blog/samobrankas/a54862  Частина 1.

http://blogs.korrespondent.net/users/blog/samobrankas/a55048 Частина 2.

Третя частина, так само як і друга, є елементом «обов’язкової програми». Отже, до неї цілком стосується вступне зауваження другої частини.
Частина 3. Забезпечення національної безпеки
Основний зміст забезпечення національної безпеки полягає у підтримці правових та інституційних механізмів, а також ресурсних можливостей держави й суспільства на рівні, що відповідає національним інтересам України.
Стан національної безпеки України безпосередньо залежить від морального стану населення України, її економічного потенціалу та ефективності функціонування системи забезпечення національної безпеки.
Зміст, напрями і форми функціонування системи національної безпеки визначатиметься потенційними загрозами та негативними чинниками у цій галузі, серед яких слід відзначити:
деградація та зменшення населення України за рахунок впливу негативних соціальних, матеріальних, екологічних та інших чинників;
кризові явища у світовій економіці, природа яких залишається не до кінця зрозумілою;
вірогідні рецидиви однобічних силових підходів в міжнародних відносинах;
протиріччя та суперечності між основними учасниками світової політики;
загроза поширення зброї масового знищення і його потрапляння до рук терористичних та екстремістських організацій;
удосконалення форм протиправної діяльності в кібернетичній, біологічній та нейролінгвістичній галузях, у сфері високих технологій;
екстремістські націоналістичні та релігійні рухи, ксенофобія;
транснаціональна організована злочинність;
економічне та інформаційне протистояння.

Національна оборона
У мирний час особливої ролі набуває стратегічне стримування в інтересах забезпечення військової безпеки країни. Стратегічне стримування передбачає розробку і системну реалізацію комплексу взаємопов'язаних політичних, дипломатичних, воєнних, економічних, інформаційних та інших заходів, спрямованих на попередження або зниження загрози деструктивних дій з боку держави-агресора (коаліції держав).
Стратегічне стримування здійснюється з використанням економічних можливостей держави, включаючи ресурсну підтримку сил забезпечення національної безпеки, шляхом розвитку системи військово-патріотичного виховання громадян України, а також військової інфраструктури і системи управління військовою організацією держави.
Україна забезпечує національну оборону, виходячи з принципів раціональної достатності та ефективності, у тому числі за рахунок методів і засобів невоєнного реагування, механізмів публічної дипломатії та миротворства, міжнародної військової співпраці.
Воєнна безпека забезпечується шляхом розвитку і вдосконалення військової організації держави і оборонного потенціалу, а також виділення на зазначені цілі достатнього об'єму фінансових, матеріальних та інших ресурсів.
Досягнення стратегічних цілей національної оборони здійснюється шляхом розвитку системи забезпечення національної безпеки, проведення перспективної військово-стратегічної політики і розвитку військової інфраструктури, а також за рахунок вдосконалення системи управління військовою організацією держави і реалізації комплексу заходів щодо підвищення престижу військової служби.
Загрозами воєнній безпеці є: політика ряду провідних зарубіжних країн, спрямована на досягнення переважаючої переваги у військовій сфері, шляхом розвитку високоточних, інформаційних і інших високотехнологічних засобів ведення озброєної боротьби, стратегічних озброєнь в неядерному оснащенні, мілітаризації навколоземного космічного простору, здатних привести до нового витка гонки озброєнь, а також на поширення ядерних, хімічних, біологічних технологій, виробництво ЗМЗ або його компонентів і засобів доставки.
Україна реалізує середньо- та довгострокову державну політику в галузі національної оборони шляхом розробки системи основоположних концептуальних програмних документів, а також документів планування, розвитку норм законодавчого регулювання діяльності органів державної влади, установ, підприємств і організацій реального сектора економіки, інститутів громадянського суспільства в мирну і воєнну добу, а також шляхом удосконалення сил і засобів цивільної оборони, мережевої і транспортної інфраструктури країни в інтересах національної оборони.
Головним завданням зміцнення національної оборони в середньостроковій перспективі є перехід до якісно нової системи Збройних Сил України. Для цього уточнюється система комплектування Збройних Сил України, інших військ, військових формувань і органів, включаючи підготовку особового складу і розвиток необхідної інфраструктури, відпрацьовуються оптимальні механізми перебування в резерві, піднімається престиж військової служби і статус офіцерського складу, а також забезпечується виконання державних програм і замовлень на розробку, створення і модернізацію озброєння, військової і спеціальної техніки, у тому числі засобів зв'язку, розвідки, радіоелектронної боротьби і управління.
У середньостроковій перспективі має бути завершений перехід на єдину систему замовлень державними органами виконавчої влади озброєння, військової і спеціальної техніки для Збройних Сил України, інших військ, військових формувань і органів, а також на уніфіковану систему тилового і технічного забезпечення. Має бути забезпечене нормативно-правове регулювання підтримки запасів матеріальних засобів у державному і мобілізаційному резерві, а також співпраці з іншими державами в області військової безпеки. Реструктуризація, оптимізація і розвиток оборонно-промислового комплексу України в середньостроковій перспективі узгоджуються з вирішенням завдань із всебічного та своєчасного забезпечення Збройних Сил України, інших військ, військових формувань і органів сучасними видами озброєння і спеціальної техніки.