Далебі, комусь сьогодні гірше, ніж тобі!

В Україну, як і на більшу територію Європи, прийшли великі морози.

В Україну, як і на більшу територію Європи, прийшли великі морози. Але якщо для Європи це явище не є проблематичним і підлягає вирішенню без особливих труднощів, то для нашої країни це справжнє стихійне лихо. Ні вчасно дороги посипати не можуть, ні сніг прибрати, ні розчистити вулиці… Одним словом, хоч і прийшла зима – красива, сніжно-біла, але кому від того радісно?
 Чалапаючи нашими брудними вулицями, ковзаючись по непосипаних тротуарах, поміж здичавілих собак, у білому від солі взутті (якби ж то знали наші можновладці, як важко відтерти від солі покороблене нею взуття!), поспішаєш на роботу. І раптом, серед усього цього помічаєш синіх від морозу людей   безхатченків, які туляться один до одного чи прямують кудись до переходів та метро в надії зігрітися, і отут на згадку приходять слова Г. Сковороди – Далебі, комусь сьогодні гірше, ніж тобі! Ти розумієш, що ні твої італійські туфлі, ні хрипи в горлі від морозу, ні поганий настрій не зрівняються з тим, що мусять терпіти ці нещасні, позбавлені місця проживання, понівечені морозом, а особливо – життям в Україні, люди. Але ж вони не завжди були такими? Колись і ці бездомні каліки були повноправними членами нашого суспільства, десь працювали, виконуючи свій обов’язок перед державою. Та ні для кого не новина, що наша держава робила й робить все для того, аби зламати волю своїх громадян. На вулиці ж потрапляють не з власної волі! Та кого це хвилює? Поговорили й досить. Тим більше, скільки їх помре за ці морози! Безхатченки й безхатченки – людські відходи, порожні місця, нуль, zero.
 Але найстрашніше   скільки серед цих безхатченків безпритульних дітей, які перебувають в тих же умовах, точніше – не мають жодних. Сотні, тисячі, десятки тисяч дітей вулиці в такий мороз ховаються по підвалах чи й того гірше (важко навіть уявити, де!), у той час, як держава, найвищі посадовці, депутати і т. д. продовжують будувати маєтки за мільярди гривень, купувати зарубіжну нерухомість, острови, ділянки на Місяці… Такий собі, як висловився класик, «пир во времена чумы»… І скільки вже писалося-говорилося про відплату на «тому світі», про закони Карми, про Страшний Суд, а все даремно   Сатана знай собі править бал. А даремно – можна втекти від законів людських, та ніхто ще втікав від законів Божих! Та що нам до них, до цих безсердечних створінь, нелюдей, яким вже а пріорі «замовлено» місце в пеклі? Тільки шкода дітей, ой, як шкода! Дай же їм, Боже, силу витримати ці випробування й вистояти, дай волю не зламатись, а величезне серце в них уже є!