Аморальність чи моральність нашого суспільства?

Зараз майже всі чесні аналітики розуміють, що розвиток України пішов «не туди». Починаючи від «крутих» 90-х, коли на поталу було пущено народногосподарський комплекс і сформувався олігархічний ...

   Зараз майже всі чесні аналітики розуміють, що розвиток України пішов «не туди». Починаючи від «крутих» 90-х, коли на поталу було пущено народногосподарський комплекс і сформувався олігархічний капіталізм, більшість українців не відчуває, що живе на СВОЇЙ землі. Невеликий спалах громадянського духу під час «помаранчевих» подій дуже швидко згас, адже люди одразу відчули, що їх просто використали задля здобуття влади певними особами. А далі все пішло, як раніше, і навіть гірше. Вічні питання: Що робити? Хто винен? Куди йдемо? не полишають нас, як і раніше, і ми й досі не знаходимо на них відповіді. Натомість в голові виникають все нові і нові знаки питання…
  Однак, звинувачувати в тому, що відбувається, лише владу було б нерозумно. Ми самі, українці, після Помаранчевої революції опустили руки, забули, хто ми! Ми остаточно (чи не безповоротно?) забули про повагу до національної пам’яті, повсякчас принижуємо своїх національних героїв, байдужі до знецінення багатовікових національних цінностей і традицій – ось основні напрямки «розвитку» сьогоднішньої України. Однак для будь-якого суспільства це означає його тотальну моральну та духовну деградацію, регресивний шлях розвитку, дорогу «в нікуди».
  Публікуючи позавчора статтю про приниження образу найбільшого поета України, нашої національної гордості – Тараса  Шевченка (див. http://blogs.korrespondent.net/users/blog/samobrankas/a57725) прагнув звернути увагу українців на цей моральний злочин, який є насправді досить органічним в контексті процесів деградації, дебілізації, аморалізації українського суспільства, які сьогодні відбуваються з неймовірною швидкістю. Зустрів як розуміння, так і глибоке нерозуміння того, що відбувається наразі в суспільстві. Тому маю бажання розкрити цю тему більш широко, щоб було зрозуміло кожному громадянину України.
  Сьогодні більшість українців навіть не розуміють, що деградація проникла в усі сфери нашого з Вами життя. Брехня, аморальність, цинізм у всіх сферах стали нормою життя. Водночас, ніхто вже не питає нас із Вами, подобається нам це чи ні! Отже, нормою стало й те, що думка суспільства не береться до уваги. Відтак, кожен із нас має з’ясувати для себе, що може зробити в цій ситуації сьогодні, зараз, терміново!
  Учорашній випадок з підрозділом «Кобри» в Одесі (нагадаємо – молоді люди в дорогих автомобілях, порушивши правила дорожнього руху, пригрозили співробітникам підрозділу МВС України, що куплять їх усіх) демонструє, що сучасні багатії ставляться до «народу» як до бидла, до «ніщо», до чогось, що можна купити за копійку як товар! Своїми протиправними діями й заявами ці «мажори», із якими українське суспільство стикається на різних рівнях, кинули виклик всьому суспільству, усім нам! Тобто, мова йде про те, що вони куплять усю владу, суспільство, усіх громадян, тобто нас із Вами! І ми НЕ ПОВИННІ мовчати! Ми ПОВИННІ відреагувати на цей виклик!
  А тепер я хочу запитати у цих так званих багатіїв, чи вони заробили це багатство чесно чи це просто банально вкрадені гроші в українського суспільства? Упевнений, відповідь кожному з нас очевидна! І за ці ж вкрадені гроші суспільство буде примітивно куплене! А тепер, відповідаючи на виклик, ми ставимо питання та даємо відповіді для обговорення громадянами України!
         Отже,
     1) Як подолати колосальну прірву між бідністю та багатством в Україні?
Крайня бідність одних і неправедне супербагатство інших убиває моральність нашого суспільства і руйнує Україну зсередини. Треба оприлюднити обсяги і джерела доходів всіх чиновників і тих, чиє майно (за винятком квартир, в яких вони живуть) перевищує 1 мільйон гривень. Встановити прогресивний податок на капітали, вищі за 1 мільйон гривень. Із одержаних у такий спосіб коштів створити Фонд Розвитку України. Спрямувати ці кошти на розвиток науки, культури, освіти, на модернізацію, а також на молодіжні програми (розвиток молоді України, її людського капіталу) та допомогу старим людям.
     2) Як домогтися повернення вкрадених капіталів до України?
Прийняти Закон України «Про соціальну відповідальність бізнесу». Законодавчо визначити механізми повернення капіталів. Поставити завдання СБУ знайти всі капітали, вивезені з України за кордон. Організувати громадські акції, спрямовані на повернення вивезених капіталів.
     3) Як подолати процес зникнення народу України?
Із Фонду Розвитку України забезпечити цільове фінансування молодих сімей, які народжують другу, третю дитину й більше, із диференціацією по регіонах, де населення зменшується. Встановити, що працюючі молоді батьки, які народили двох і більше дітей, забезпечуються житлом протягом одного року.
     4) Як забезпечити баланс між свободою і справедливістю?
Ця проблема є загальносвітовою. Вважаю, що її треба поставити перед вітчизняною соціологічною наукою. Можливо, її вирішення не таке просте. Можливо, варто скористатися досвідом соціальноорієнтованих держав, таких як, наприклад, Швеція.
    5) Як зробити, щоб ми почували себе господарями на СВОЇЙ землі? Чи вона вже й не наша?
Вважаю, що кожен громадянин України має право на землю. Треба скласти загальнодержавний кадастр землі. Зробити його досяжним для кожного через Інтернет. Визначити законодавчо, скільки землі можна виділити кожному громадянину. Кожний громадянин України має право на землю. Безкоштовно. Але ймусить бути відповідальність за її використання.
     6) Як будувати стосунки з Європою та Росією?
Головне – не давати себе розігрувати як українську карту. Будь-який диктат, загрози санкцій неприпустимі. Треба всім усвідомити, що ми не менш потрібні і Європі і Росії, ніж вони нам. Треба припинити «пхатись» кудись. Україна – цілком самодостатня. Нам треба зосередитися на наших внутрішніх справах. Тоді матимемо і більшу повагу і увагу від зовнішніх партнерів.  
    7) Як вийти на правильний шлях розвитку?

1. Визначитися із своєю ідентифікацією. Хто ми?
2. Визначити «точки росту».
3. Подолати корупцію і наслідки «дикої» приватизації.

     8) Питання до самого себе: Як жити далі?
Чесно. Це мусить бути наша національна ідея: чесність і порядність.

     9) Питання до влади: Як вам не соромно?
Нехай вони скажуть самі. А ми мусимо їх спитати.

У кінці хочемо почути Вашу думку.