Для початку давайте розглянемо деякі цифри, щоб краще розуміти що відбувається зараз і на що ж варто очікувати в майбутньому…
$31’129’000’000 – Золотовалютні резерви НБУ станом на 1 квітня 2012 року;
$8'473'000'000 - Частина державного боргу, що підлягає виплаті у 2012 році;
$2'276'978'000 - Виплата заборгованості перед ВТБ.
Сонце пече не по-літньому, а золотовалютні резерви НБУ розтоплюються, наче полярний лід від глобального потепління - швидко та безповоротно. Ще у вересні 2011 наша "подушка" економічної безпеки складала 38 млрд.дол.США, а уже півроку потому - лише 31 млрд. дол. США, і це за умови, що в попередній рік виплати за держборгом були значно менші, а ціна на газ коливалася в межах $400.
На сьогоднішній день вже точно марно надіятись на дешевий російський газ, ціна на який для України з кожним днем б'є всі світові рекорди. $525 за тис. куб.м. - саме стільки коштує блакитне паливо Україні без стодоларової "харківської знижки" в травні. Якщо чесно, то закрадаються сумніви, як наша економіка взагалі виживає в таких умовах...!?
Так виходить, цього року ми повинні переплатити за російський газ більше 3 млрд. дол. США - це за умови купівлі 27 млрд. куб. м., а що ж тоді говорити про об'єми в 40 чи 50 млрд. куб. м....!!! Ці кошти не просто могли б покращити ситуацію із платіжним балансом, а стати реальним вирішенням проблеми дефіциту, а заодно і джерелом поповнення золотовалютних резервів НБУ.
Проте газова тема стала мало не національною істерикою, тож краще повернемося до більш приземлених тем.
Почнемо з чемпіонату футболу, на який покладається більше позитивних сподівань. Разом із літнім сонцем українські міста відвідають тисячі футбольних фанатів, і просто туристів, що залишать після себе кругленьку суму валюти, такої необхідної Україні сьогодні.
Загальна кількість футбольних вболівальників, яка відвідає усі матчі ЄВРО-2012 в Україні становить 829104 (кількість місць на українських стадіонах помножена на кількість проведених матчів). Давайте розглянемо декілька варіантів кількості іноземних туристів, що відвідають Україну та обчислимо, скільки ж валюти вони залишать після себе:
1. Песемістичний. Так, якщо частка іноземців складе 50% від кількості вболівальників, а це близько 415 тисяч, і кожен з них залишить лише по $300, тоді отримана сума в 124,5 млн. дол. США навіть не перекриє і 2% боргу, що має виплатити Україна.
2. Реалістичний. Якщо частка іноземців складе 70% - 580 тисяч, а також +100 тисяч туристів (не футбольних вболівальників), і кожен з них витратить в Україні по $400, то отримаємо суму в 272 млн. дол. США. Але і ця сума не зможе радикально змінити ситуацію, і допоможе покрити лише 3,5% заборгованої суми.
3. Оптимістичний. Найприємніший для українськиї політиків. За умов, що частка футбольних фанатів-іноземців складе близько 90% - 746 тисяч (до речі це можливо враховуючи вартість квитків на ЄВРО-2012), а також +250 тисяч інших туристів, і кожен з них витратить по $500, тоді отримана сума складе 498 млн. дол. США. А це близько 6,2% суми, яку необхідно повернути. І щоб не говорили скептики, але півмільярда доларів для України це вже значна сума, яка хоч і не вирішить ситуацію, але все ж пом'якшить сам процес "танення" золотовалютних резервів.
Не можна сказати, що дані прогнози збудуться на 99,9%, але ж всі погодяться, що Україні не вдасться скористатися усіма перевагами, які їй підніс чемпіонат. Навіть відкинувши всюдисущу українську політику, залишаються погані дороги, дефіцитні та дорогі готельні номери, а ще повна відсутність "європейського" комфорту, що надовго запам'ятається гостям із Заходу...
Але, якщо про футбол говорити приємно, то друга дата скоріше викликає "розумовий" параліч, адже знову йдеться про вибори - найулюбленіше свято українського політикуму, і чи не найголовніша проблема українського суспільства, яке вже навіть фізично стомилося "вибирати".
Більшість аналітиків та економістів пов'язують початок українських проблем саме з цією подією. Підняття ціни за газ для населення, розкручення інфляції у зв'язку з виплатами вкладів СРСР, девальвація національної валюти - лише вершина тих прогнозів, які безсумнівно натякають на провал економічної політики уряду. І хоча в їхніх словах є доля правди, але "свої" мізки є і в нас, що дає можливість більш об'єктивно оцінити всю ситуацію.
Почнемо з ціни на газ для населення. Перш за все виникає питання: "Кому воно вигідне?". Мені як економісту зрозуміло, що підняття ціни на газ сприятиме подоланню хронічного дефіциту платіжного балансу Нафтогазу. Але водночас, якщо глянути з макроекономічної точки, тобто із сторони країни в цілому, то за газ ми платимо в доларах, а не в гривнях, а отже проблема дефіциту платіжного балансу країни все одно залишиться не вирішеною. Крім того ми зтикнемося з новою проблемою - падінням внутрішнього попиту, і як наслідком падінням ВВП. Адже зростання ціни на паливо на 35% призвиде до зменшення інших витрат сімей на 10-15%, а оскільки основна частина цих витрат продукти харчування, першої необхідності та одяг, то наслідки - соціальний колапс. В цьому випадку держава зможе "підняти прожитковий мінімум" друкуючи нові гроші, але тоді все зводиться до "переливання з пустого в порожнє", а отже не відбудеться реальних позитивних змін.Скажете, що необхідно економити, і висока ціна на газ стане саме таким стимулом, але як на мене, українці й так економлять на всьому ("говорячи про середній клас"), і новий спосіб "заохочення" може хіба що змусити просто мерзнути взимку або голодувати, іншого виходу не бачу.
В цьому випадку краще шукати способи здешевити газ, або переходити на інші види енергії, наприклад електроенергію, ніж намагатися просто розвернути проблему іншим боком - більш привабливим для іноземних "колег".
Друга проблема - це виплати вкладів СРСР. Мабуть це моя найулюбленіша тема, адже абсурдніших ідей не було з часів прем'єрства Ю.Тимошенко. Чи то українські політики взагалі нічого не розуміють в економіці, чи їхні помічники "прогуляли" тему інфляції в університеті, але видача вкладів у готівковій формі - кілок у серце ледве дихаючої української економіки. Хоча все ж є певний позитив, так різке збільшення ліквідності тиснутиме на процентні ставки, знижуючи тим самим прценти за кредитами. Але це лише в короткостроковому періоді, в довгостроковому ж виллється у зростання цін, і як наслідок економічний ефект від таких дій в кращому випадку прирівняється до нуля.
Але, якщо два попередні питання лише частково стосуються економічної стабільності країни в цілому, то питання девальвації національної валюти, мабуть, тривожить усіх, від простих громадян і закінчуючи експортерами та імпортерами.
Давайте замислимося: "Кому вигідна девальвація?". Ну насамперед зрозуміло, що експортерам, які отримають переваги перед іноземними товарами. Але який же реальний ефект у девальвації:
Отже негативу однозначно більше ніж позитиву, чому ж чимало українських, а також зарубіжних економістів говорять про позитивність девальвації гривні...??? Цікаво в чому вони бачать позитив? В збільшенні експорту вітчизняних товарів, тим самим провокуючи дефіцит на внутрішньому ринку, чи може в позитивному сальдо платіжного балансу, яке до речі має лише короткостроковий характер...? Адже ми реально могли б залучити більше коштів через іноземні інвестиції (враховуючи наші процентні ставки), ніж через експорт, але за умов забезпечення стабільності валютного курсу.
Виходить девальвація ще раз продемонструє відсутність будь-якої лігіки та послідовності економічної політики, і остаточно закріпить в очах іноземних інвесторів Україну, як не надійного партнера.
Таким чином можна підвести жирну риску під вище сказаним та нарешті визначити, що ж реально нас чекає.
Перш за все з впевненістю можна сказати, що борг перед ВТБ буде реструктеризований, що уже зменшує суму виплат більш ніж на 2 млрд. дол. США, і хоча це не вирішує проблему, але все ж відкладає її на певний час (надіємось не на 2013-2014 роки). По-друге є вірогідність залучити близько півмільярда від проведення ЄВРО-2012, що є непоганим показником в даних умовах. Подорожчання газу для населення малоймовірне, а якщо і відбудеться, то не більше ніж на 10%. Крім того не слід забувати, що вдала політика уряду та НБУ може сприяти залученню валютних коштів на внутрішньому ринку, а це близько 1-1,5 млрд. дол. США (за приблизними розрахунками на руках в населення знаходиться 50-75 млрд. дол. США) за рахунок впровадження гарантованих золотом депозитів чи цінних паперів. Ще близько мільярда можна залучити за рахунок випуску ОЗДП (Облігацій зовнішньої державної позики). А отже виходить, що з золотовалютних резервів доведеться "позичити" близько 4 млрд. дол. США. І ця сума повірте не така вже й велика. Адже навіть з 25-27 млрд. дол. США золотовалютних резервів наша економіка зможе гідно протриматися. Крім того не слід забувати про зв'язок резервів НБУ із грошовою базою. А це означає, що кількість вилучених з економіки доларів збігається з відповідною сумою гривень. Отже для підвищення власної ліквідності суб'єкти національної економіки намагатимуться обміняти частину власних доларових резервів на гривневу готівку, тим самим забезпечуючи частину внутрішньої пропозиції валюти. А ще залишається шанс отримати черговий транш МВФ чи кредит від ЄС (хоча і невеликий...).
Висновок однозначний: Бути стабільності. Проводити девальвацію все рівно, що в черговий раз наступати на граблі, при чому одні і ті ж самі, враховуючи попередні два десятиліття. Будь-яке зниження валютного курсу не буде відображенням реального становища економіки, а стане лише черговим свідченням заполітизованості усієї системи, а отже показником неспроможності ефективно керувати економікою.
Шевчук Ярослав