Звернення до Ландіка: ідіть з політики

Як скласти іспит на політичну зрілість

Політики вміють довести ситуацію до абсурду. Вони можуть годинник зупинити. Правда, не надовго, лише на годину. Вони можуть заборонити пікетувати під вікнами владних кабінетів. Щоправда, також не надовго, до першого випадку коли урветься терпець. 

Історія з позовом Володимира Ландіка до «Лівого берега» це приклад тупості, примітивізму та архаїчності українського політбомонду. Політика, якого обрав народ, виявляється, не можна контролювати, не можна критикувати, не можна  ловити на помилках. Його можна лище цілувати в усі місця та вихвалятися його ясноликістю…

Пане чи товаришу Ландік, ви неправі. Народ обрав вас не для того, аби ви вирішували свої справи, а для того аби захищали їхні інтереси або ж, у крайньому випадко, закони ухвалювали. Коли Ви йшли в політику Ви мали знати, що будете під мікроскопом фото- та відеоб’єктивів. Лише Ваша вина в тому, що фотокор «Лівого берега» сфоткав Вашу не зовсім ділову переписку. Люди, які Вас, мільйонера, утримують мають право знати не лише те чим Ви займаєтесь у сесійній залі, а навіть, вибачайте, в якому спідньому прийшли до  Ради. Звучить вульгарно, але це неписана норма європейської демократія. Якщо ви не витримали іспиту – «давай, да свіданія» з пляжа…

Пане чи товаришу Ландік, вам не пощастило… Вам непощастило мати сина, який втягнув Вас у скандал. Вам не пощастило відбілювати його імідж за допомогою політтехнолога. Вам двічі непощастило, бо Ви вирішили перекласти імеджевий програш родини на голови інших. Якщо чесно, мені Вас шкода, бо Ви не вмієте визнавати своїх помилок і казати «вибачте».

Пане чи товаришу Ландік, хочу нагадати Вам Ваших колишніх колег - більш відомого Калашнікова та менш відмого Гапочки. Перший не по-чоловічому повівся із журналісткою і тепер грає роль політичної масовки, якою закривають дірки у мітингових парканах. Другий, свого часу надумав звинуватити журналістів у масовій брехні (заперечував коментар записаний на диктофони) і взагалі опинився десь на далекому узбіччі політичного маргінезу.

Пане чи товаришу Ландік, якщо Ви і виграє суд проти Соні Кошкіної Ви - програєте. Ви опинитесь, навіть не під…, а за парканом верховнорадівської політики. Вас використовуватимуть як мітингове м'ясо у боротьбі з журналістами, не зважаючи на Ваші заслуги перед партією та Президентом. За таких умов Вам краще забрати позов і піти з політики. Так буде чесно, перед людьми, які вас обрали. Я розумію, що це фантастика, але, можливо, варто спробувати?…

Політики можуть обкластися цілим стосом судових рішеннь, оточити себе охороною та кількаповерховим захисним депутатським імунітетом, але такі політики не стануть від цього святішими…