Чим більше спостерігаю за процесом формування списків об’єднаної опозиції, тим частіше згадую фразу з басні Крилова «а вы, друзья, как ни садитесь; всё в музыканты не годитесь». Слово «музиканты» міняємо на слово «кандидати» і отримуємо нинішній передвиборчий серіал…
Опозиція заганяє себе у глухий кут. Скільки б не переконували про демократичний та прозорий процес формування списків кандидатів, але він всеодно залишається тіньовим і підкилимним. Ніякого праймерізу опозиціонери не спромоглися провести. В деяких областях проводили соцопитування, але місцеві лідери його засунули куди подалі. Ніхто не хоче миритися із тим явищем, що партбоси не є лідерами громадської думки на місцях. Тому погоджених кандидатів визначають ті ж само партбоси виходячи із тільки їм зрозумілої логіки. Звичайно, думають у першу чергу про власну авторитетну персону.
Принцип відбору – це щось із категорії високої математики, де теорема одна, а шляхи розв’язання дуже різні. Але у будь-якому випадку, у підсумку ми маємо кандидата, який опозиціонером є лише формально, а його опозиційність так глибоко сидить в душі, що цього ніхто не бачить і навряд чи побачить.
Я вже писав про мажоритарні перипетії на Волині. Там, як і загалом на Західній Україні, владу не люблять. Тому тут потрібні варіанти. Цей варіант виявився простий як соснова дошка.
Як реалізовується нова технологія гарно видно на прикладі Львіщині. Я поставив запитання і Арсенію Яценюку, і Миколі Томенку про те, що відбувається на Львівщині. Куратори обласного штабу «Батьківщини» перебувають у фактичному тандемі із місцевими «залізничними баронами», а відтак владою. Чому по львівських округах не видно Олександра Гудиму, Андрія Шкіля? У той же час, по 123-ому округу «пропихають» одіозного «залізничника» Ковзеля, а по Стрийському – куратор від «Батьківщини» Швець фактично підіграє вчорашньому «тігіпківцю» Коту, який нині вже йде від УДАРу. Опозиційні лідери обіцяли розібратися. А Андрій Кожемякін запевнив, що знає про ситуацію і також пообіцяв розібратися.
Очевидно розібралися. Чи, точніше, порозумілися. Адже у списку перших 50 претендентів на опозиційний список з’явилося прізвище голови обласної «Батьківщини» Романа Ілика. Його ж тісно пов’язують з братами Дубневичами!
Львівські бютівці зізнаються, що їхнє обласне керівництво дуже дивує. А «рішає» тут Віктор Швець. Той самий, який є автором непрохідних законопроектів про декриміналізацію статей, за якими засуджено Юлію Тимошенко. Попри провальні голосування, автор чомусь не наважився змінити формулювання законопроекту, а лише міняв номери законопроектів… З цього факту навіть лідер парламенстських «регіоналів» неоднаразово сміявся, мовляв, хоча б коми інші розставили…
У статті «Непряма колія мажоритарних виборів на Львівщині» як приклад співпраці з владою я навів той факт, що офіс обласної «Батьківщини» знаходиться в офісі компанії, яка належить братам Дубневичам. Свого часу вони дійсно допомагали Юлії Тимошенко, але це було тоді, коли вона була при владі. Тепер допомагають вже чинній владі. Інакше успішного бізнесу, зав’язаного на «Укрзалізницю», не буде.
Тим не менше, брати Дубневичі досі вважають себе щирими опозиціонерами і активно юзають бренд Юлії Тимошенко. Ні Швець, ні Ілик не заперечують проти цього. Про те, що Дубневичі липові опозиціонери, замість керівництва обласної Львівської «Батьківщини», чітко пояснив Сергій Власенко. Одним словом, як сказав би класик – «они ряженые»...
Дивує позиція лідера об’єднаної опозиції Арсенія Яценюка. Йому з усіх сторін говорять хто є хто, а він досі перебуває у складних роздумав щодо розподілу списків. Він приймає побажання від майбутніх кандидатів навіть під час мовного мітингу під Українським домом. Складається враження, що усі про всіх знають, але нічого ніхто не робить. Просто, чекають коли настане час, щоб наступити на ті ж самі граблі і знову почати кричати про «тушок» та «зрадників»...
Опозиція вперто не помічає соратників, які грають на боці опонентів. Натомість, воюють з минулим, з тими, кого прийнято називати «кучмістами». Нещодавно, Андрій Шевченко урочисто повідомив, що Олександра Волкова не погодили єдиним опозиційним кандидатом по одному із сумських округів. Ну і що? Так, він кучміст! Тоді може й Олександра Абдуліна попросити з команди? Він також кучміст. Більше того, був одним із членів депутатської групи «Демократичні ініціативи», яку створив «директор парламенту» Волков.
Зрештою, своїм рішенням опозиціонери навряд чи налякали Волкова. Він і далі посилатиме на три букви усіх (не лише «зелених» соратників Яценюка) та йтиме на вибори з портретом Тимошенко на власних календариках.
Про Олександра Волкова згадав не для того аби його похвалити. У нього достатньо негативу за плечима, який навряд чи потрібен опозиції. Мова лише про те, що опозиційні лідери звертають увагу на те, що лежить на поверхні і не бачать того, як опозицію втягнули у завідомо програшну для неї гру…