Класична Революційна Ситуація вже в Україні. Майже МАНІФЕСТ.

Влада не може, а український народ не хоче і не буде.

Сьогодні в Україні склалася класична революційна ситуація:
Влада не може правити по-старому.
Їй вже не вистачає мирних демократичних інструментів та ресурсів, необхідних для забезпечення "стабільності".
А правити по-новому, цивілізовано, демократично, справедливо і у позитивному правовому полі ця влада, взагалі, не здатна.

А український народ так далі жити вже теж не хоче.

Частина українських громадян тікає за кордон від "українських" проблем і від цієї української влади.

Але десятки мільйонів Українців розуміють, що за кордоном їм нічого робити і що справжніми господарями України є саме вони - прості громадяни, а не влада, яку громадяни найняли тільки як менеджерів.

І саме ці українські громадяни приймуть найактивнішу участь в усіх антивладних і антисистемних виступах.

Українці втратили вже все: і майбутнє своїх дітей, і будь-які перспективи на  власне успішне життя, і шанси на забезпечену, безбідну старість і надію на покращання життя при цій владі.

Українці втратили право і на державну власність, яка належить всьому українському народу, а не виключно купці привладних "обраних" .
А сьогодні українців вже поставили перед фактом реальної втрати української національної ідентичності і української державності.

Українському народу вже нічого втрачати, окрім своїх "кайданів".

Громадяни стомилися від цієї влади і більше терпіти її не будуть.

Сьогоднішня низька політична активність українського суспільства – затишшя перед бурею.

Адже мовчазний протест українців проти існуючого режиму і обурення діями влади вже починає виплескуватися на вулиці.
І з кожним днем стає все очевиднішим, що для існуючої влади це закінчиться лівійським чи румунським сценарієм.

Це об'єктивна реальність, якою вже не можна нехтувати.
І не рахуватися з нинішніми політичними і соціально-економічними реаліями можуть тільки  олігофрени.

Досягнута критична точка рівноваги  і стійкості толерантності і національної терпимості українського народу.

Поза цією межею спрацьовують механізми процесів національного та людського самозбереження і відбувається рефлекторна ініціація прямої дії зі знищення джерел зла, які збурюють суспільство і виводять його з рівноважного стану існування. 
В українському випадку таким джерелом зла є влада.

Достатньо будь-якої невеличкої нестабільності чи невдалого кроку влади і станеться неконтрольований соціальний вибух.
Народ тільки й очікує на такий "прокол" влади, щоб почати діяти активно і швидко, непередбачувано і нещадно.

Таким "проколом" може стати: фальсифікація результатів наступних виборів,  спроба відмінити вибори, будь-які негативні дії щодо українських громадян, українського суспільства чи української опозиції, або подальше згортання демократії та будь-яких прав і свобод громадян.

Ця влада вже не заховається за своїми антинародними злочинними законами та "межегірськими" парканами.

І цю владу вже не врятують ні місцеві яничари, ні закордонні найманці і "братські посланці", яких, у випадку народних виступів, залучить ця влада.

Провладні місцеві і закордонні "кризові менеджери" вводять в оману своїх володарів, переконуючи їх, що український народ можна перетворити на новітніх рабів, а протести проти режиму можна збройно придушити купкою якихось злочинців.

Ці "стратеги" помиляються, як помилилися і з майданом 2004 року.
Україна, насправді, - не Росія.

І Януковичу тоді дуже поталанило, що не було застосовано зброї.
І він навіть став Президентом.

Але сьогодні часи вже не ті і Україна вже не та, а вже більш рішуча і безкомпромісніша.
І найменший владний кривавий злочин отримає "неочікувану" народну відповідь.

Адже якщо влада застосує проти народу зброю і насилля, вона назавжди і остаточно втратить будь-яку легітимність і перетвориться вже на міжнародного злочинця.
Всі правові інструменти вирішення проблем миттєво стануть недієвими, а мирний діалог вичерпаним.
"Руки будуть розв'язані".
Всі методи і засоби впливу українського суспільства на таку владу стануть дозволеними та прийнятними і за дією не матимуть обмежень.
А в українського народу залишиться лише один шлях – знищити своїх ворогів.

Тому найкраще, що може зробити для себе теперішній правлячий клан -  це тихо піти з влади, без нових злочинів і без провокацій, після яких вже не зглянуться на жодного з них.

Владі не завадило б задуматися і провести аналогії.
Адже ще на початку 2004 року ніхто навіть і мріяти не міг про Майдан-2004.

Але сьогоднішня революційна ситуація зрозуміла всім, окрім влади.

Ця  влада за своїм психологічним, етичним, духовним архетипом та інтелектуальним рівнем розвитку не розуміє і не може зрозуміти всієї критичності ситуації, яка склалася в сьогоднішній Україні.

Бо за своїм ментально-генетичним і світоглядним змістом вона є людожерською, антинародною і антиукраїнською.

Теперішня правляча верхівка навіть уявити не може наскільки люто її ненавидить і зневажає увесь український народ.

А її сьогоднішні дії досягли апогею маразму.
Влада намагається сьогодні закінчити те, що розпочала ще у 2004 році, і не змогла тоді завершити – знищити саму себе.

Адже логіка та системне причинно-наслідкове мислення і існуюча влада – поняття несумісні.
Та й історія нічому не навчила нинішніх "небожителів".
Вони не зробили висновків навіть з власного ж життя.
За своїм сприйняттям та усвідомленням об'єктивної реальності, намірами та інструментами вони так і залишилися у тому далекому 2004-му.

Тому, коли настане час "Ч", навіть лакеї і прибічники цієї влади самі кинуться громити своїх нинішніх "хазяїв" та "кумирів".

Бо така доля кожної влади, яка спирається на покидьків, які їй слугують і які її штовхають на будь-які антинародні та антидержавні дії.

Ну що ж, що зароблять, те й отримають.
Це лише питання найближчого часу.

Законів еволюції ще ніхто не відміняв.

"Вже близько біля воріт".