Гонгадзе, якби ти знав, як пахне тепер джинсою твоя «Українська Правда!»

І так би хотілося сказати сьогодні Гонгадзе: «Наш герой України, тебе дійсно не вистачає. Чесні журналісти, завжди тебе будуть пам’ятати, ми віримо, що ти все бачиш, але, якби ти знав, як пахне тепер

Сьогодні вранці прочитала на ФБ у Віталія Манька його невдоволення, щодо того, що незалежні українські видання забули навіть згадати на своїх сторінках про те, що саме цього дня було жорстоко вбито владою чесного, непродажного, відомого журналіста Георгія Гонгадзе. І він правий, наш народ, і наші журналісти інколи забувають про святе, те чим ми маємо дорожити, те чого не маємо ніякого морального права забувати, бо саме ця людина є еталоном чесності і довіри, взірцем непродажної журналістики на усі віка.

Кажуть, що в «Української правди» відтепер за день до пів мільйона переглядів, і сам сайт став напрочуд відомий саме після вбивства Гонгадзе. Прикро, що тепер ці плоди відомості пожинають такі,  як Олена Притула, Мустафа Найем, Сергій Лещенко (список можна продовжувати) і пасуться та піаряться на його кістах, тобто на його виданні, яке стало не завдяки їм відомим, а саме через смерть Гонгадзе, що розуміє кожен журналіст, але мовчить, як.. (щоб не продовжити далі).

Поза очима незалежні журналісти мені не рідко обурюючись розповідають,  що усі без виключення користуючись відомістю сайту, проплачують свої матеріали, і у тих хто бере ті гроші не відсохли руки, і ті хто дають не згадують про важливу моральну цінність, що цей сайт належить Гонгадзе, і вбили його, саме через не продажність.

Стільки разів, я й сама стикалася, саме в робочому процесі, із новими «рейдерами» цього, тепер вже  елітного видання.  Коли вся Україна писала про те, що неповнолітню сироту Вікторію Санжарівець утримують півтора роки в СІЗО, бо на неї повісили вбивство, яке виконали міліціонери,  вони мовчали, стільки судів ми пройшли, стільки телеканалів залучили, навіть державні видання стали на наш захист, а цим було «не формат», а от якби заплатили, то інша справа. Але, слава Богу – обійшлися. Див. посилання: (http://www.poltava.pl.ua/news/13385/).  Приклад другої справи, вся Україна про це говорила, коли Андрухів Зіновій, громадянин Канади у Львові встановив на своє авто гучномовці і вимагав від Львівської прокуратури справедливого рішення суду. Наталя Розинська, журналістка, яка не мала на той час ніякого інформаційного ресурсу, бо була звільнена з телеканалу, поїхала визволяти Зіновія з підвари, якого, до речі, жорстоко побили міліціонери. Див. посилання: ( http://www.youtube.com/watch?v=-EfputuQ9jg) . Де була Притула? А ми їй писали, дуже просили розмістити на «УП» цей факт злочину з боку влади….А от коли Притулі «по мордяці» (прошу вибачення) охоронець Януковича дав, то вона мало не на увесь світ заволала. Як це так? Аркуш вирвали із рук! І це ж треба, у самої Притули. Звісно, я не виправдовую того охоронця, так не мають права поводитися  не лише з журналістами, а з будь-ким, але те, що «УП» втратила довіру, як і однієї сторони, так і іншої, то це ж правда, це Чиста Українська Правда !....

….

І так би хотілося сказати сьогодні Гонгадзе: «Наш герой України, тебе дійсно не вистачає. Чесні журналісти, завжди тебе будуть пам’ятати, ми віримо, що ти все бачиш, але, якби ти знав, як пахне тепер джинсою твоя Українська Правда! То ти б встав, і ще раз помер від душевної болі!»

Ірма Крат