PRо Roshen

Скандал - це безкоштовний піар

Roshen заговорив російською. Цю тему обговорювали провідні друковані видання, а інтернет-спільнота, яка сприймає світ через монітор, взагалі стала на вуха.

Про рошенівські цукерки говорили скрізь. Навіть письменники закидали своїм гнівом сторінку Roshen у Facebook. Мовляв їсти не будемо, бо зрусифіковано.

Це нагадує голодування у зачиненому будинку із холодильником. На публіку я відмовляюся від їжі, але коли дуже хочу, то все одно ніхто не бачить. Та й дітям не заборониш їсти шоколад який їм більше до вподоби. 

Неодноразово антиroshenківці грозилися не їсти солодощів, але схоже продажі не падали. Я не знаю статистики, але  інформації про збитки компанії чомусь не було.

Судячи з інтернет-гніву вулиці, принаймні Києва, мав заполонити  антиRoshenівський рух. Але жодного протесту не те що на вулиці, а біля Roshenівських прохідних не було помічено.  

Обурення померло там де і народилося, в тому таки ж інтернеті. Загасив його власник Порошенко, який пообіцяв  повернути цукеркам  українську. Цю заяву він зробив на своїй сторінці у тому ж Фейсбуці. Інтернет-спільнота одразу розтрубила про перемогу, яку вона здобула не відриваючи свого заду від  офісного крісла.

Петро Порошенко мав би не гримати на менеджмент, а виписати премію за економію рекламного бюджету. Скандал забезпечив Roshen майже тижневу присутність в інформаційному просторі. Навіть ті, хто не купував цукерки пішов у крамницю аби перевірити чи відрізняється на смак російський Roshen від українського. Правда, купували не для себе, а для дітей.