Територія обмеженних можливостей.

Наше суспільство хворе та жорстоке.

Одного разу чиновник-бюрократ в чергове заграваючи перед людьми з обмеженними фізичними можливостями, а в простонароді - інвалідами, в силу своєї розумової обмеженності та завчених їм фраз, 3 грудня тих людей "привітав зі святом інвалідів". У того функционера спрацював стереотип "свят".

День шахтаря, день медика, чи то день металурга, чи то ще когось там, то все для нього "свято", а тому треба всіх їх вітати та щось там говорити, вітати, обіцяти, то чомуб не поздоровити і тих інвалідів з їх "святом". Принаймі так думають та роблять 99% тих, від кого залежить життя та виживання інвалідів. Один раз на рік привітали, дали кільо чогось, пообіцяли ще .... та забули на ще один рік. Селяві.

Дочого я це все тут пишу ? спитаєте Ви. А до того, що 3 грудня - день інваліда.
Що воно таке це " 3 грудня" ?, свято чи день уваги ? . Якщо всеж свято, то що тоді святкувати ?. Якщо день уваги, то чому лише один день на рік ?, а що з рештою 364 днями ?

Мене завжди коробить від такого ставлення до тих людей, які в силу певних життєвих обставин стали обмеженними в своїх фізичних можливостях. Та неувага та зневага до інвалідів що панували ще в сересері гавтоматично переповзли і в нашу державу, а ті проблеми, що завжди стояли перед людьми з обмеженними можливостями, як в тій державі так і в нашій, залишились. А часом навіть і поглибились та розширились.

Якщо сказати, що наша країна социально справедлива, то напевно це викличе подив, сміх, матюки ...алеж ніяк не згоду з тим висловом. Тому наберусь сміливості і наглості та скажу - наша країна социально несправедлива і дуже жорстока до людей, і не тільки з обмеженними можливостями. Чому так ? напевно всеж совкова ментальність дається взнаки.

Як ту проблему вирішувати ? Напевно не треба вигадувати ровера ( прошу не плутати з Land та Range роверами ), а треба подивитись на досвід цивілізованих країн. А там все просто, як борщ. Гроші - от рішення проблем інвалідів у них. Тобто у кожного окремого неповносправного є своє фінансове забеспечення чи то через страховиків, чи то від держави, і воно, те забезпечення, аж ніяк не на рівні прожиткового мінімуму.

Здавалось би все просто, лишень треба підняти пенсії для інвалідів до середньої зарплатні по державі, рівнем якої так пишається пр.Азаров, і все !. Тоді не треба і пільги різні вигадувати, а потім червоніти за їх невиконання, та і взагалі все тоді значно зпрошується для всіх, а у інвалідів житті покращується. ( каламбурчик )

Але ! лишень одне малюсеньке "Але" на тому шляху до кращого життя інвалідів, а саме - совкова ментальність.
Якщо сьогодні буде принятий закон про пенсії для інвалідів, то вже на ранок слідуючого дня кількість інвалідів на наших теренах збільшиться вдвічі, ще через день - втричі. У совкової ментальності немає людської гідності, а тому в гонитві за халявськими грошима вони йдуть на все. Тому і залишаються всі наші інваліди на одинці зі своїми проблемами та з мінімальними пенсіями. От і залишається нам лишень "привітати з їх святом".
Наше суспільство дуже жорстоке та несправедливе до людей з обмеженними фізичними можливостями.


P.S.
максимальна пенсія - 15 624 грн/м. для 964 особи, мінімальна - 882 грн/м. 135 756 особам..

тобто одна конкретна людина отримує за один місяць більше, ніж інша, теж конкретна людина за один рік, а це - 12 місяців.
а більшість людей, яких називають інвалідами, живуть на мінімальні пенсії. Це напевно і є социальна справедливість.

середній розмір пенсії прокурорів - 6588грн.
середня пенсія держслужбовців - 3064 грн
середня пенсія митників – 4441 грн
середня пенсія суддів - 7575 грн
середнія пенсія співробітникам органів внутрішніх справ- 2156 грн,
середняї пенсія в Україні - 1438 грн.
 а пенсія у 3 млн.189 тисяч пенсіонерів - менше 1000 грн.