Хто фінансує ВО "СВОБОДА"

Погляд з середини партії

     Питання фінансування партії ВО «СВОБОДА» бентежить розум багатьох українських політиків, а також людей просто не байдужих до політики. Я звичайно ж розумію чим викликаний такий інтерес, більш того самому було цікаво дізнатися. Цікаво було до тих пір, поки не став цікавитися політикою, програмою партії і не вступив до лав членів «ВО СВОБОДА». Нижче, в статті, я надам свою думку про конкретні джерела фінансування. Зараз же хочеться сказати те, що є більш важливим.

    Так от. Всі бачать, як від виборів до виборів ріст відсотка людей проголосували «За» набирає масштабів прогресії. Кожні вибори кількість прихильників українських націоналістів збільшується в 10, і тільки на останніх парламентських виборах в 5 разів, у порівнянні з останніми виборами президента. Жителі Києва, а особливо гості столиці були приголомшені тим, що побачили 1 січня 2013 на Хрещатику. Багатотисячний натовп націоналістів з прапорами і смолоскипами пройшли по центру, влаштувавши на майдані мітинг пам'яті героя України Степана Бандери. Люди не бачили нічого подібного з 2005 року. Звичайно ж я не беру до уваги минулорічний хід націоналістів, марш до дня Покрови та інші масштабні акції Свободи. Загалом всім стало зрозуміло, що прийшла потужна нова сила. І з силою цієї доведеться рахуватися. Природно що, у людей виникає питання: «А за чий рахунок цей банкет?». Адже у нас в країні прийнято думати, що хто платить, той і замовляє музику, або «кто дєвушку абєдает той ее и танцуєт». Чиї ж інтереси, якого олігархічного клану буде представляти пан «Тягнибок прийшовши у владу»? Та ні якого. Свобода сповідує зовсім інший підхід. Мені,  як члену ВО «СВОБОДА» абсолютно однаково за чий рахунок друкуються листівки або орендуються приміщення. Тому що головне тут не гроші, головне тут ідея. Може хтось думає, що давши грошей Свободі, він зможе впливати на подальшу політику партії. Він помиляється. Тому що фінансуючи Свободу ви фінансуєте передусім ідею, не партію, не Тягнибока, Кошулинського, Мохника або Фаріон. Особистості тут не важливі, важлива ідея, ідеологія. Яка різниця хто, хоч сам чорт. Якщо це на благо. Як тільки Свобода стане явно переслідувати чиї то інтереси, її не стане. На наступний же день не стане. На чергову акцію просто не прийдуть люди. Тому що люди приходять не заради Свободи, не заради Тягнибока чи ще когось. Тягнибок-це тільки прапор і люди в партії це тільки інструменти для досягнення цілей. Нічого більше. Тут абсолютно все по іншому. Прихід до влади не є метою, як у всіх інших. Мета зовсім інакша. Кожен член Свободи це фанат. Свобода-це не партія, в тому сенсі, як ми звикли думати, а саме «вклав, пробився, зайняв, вкрав, заробив, забезпечив, пішов». Ні це спосіб мислення, життєві принципи, це мораль. Це вірус, хвороба, в хорошому сенсі слова. Я прекрасно розумію, що я хворий. Але хіба погано бути хворим любов'ю до народу, до країни? Погано бути зараженим вірусом боротьби за справедливість, свободу, за верховенство закону і права, за краще життя не для себе, а для всіх?

     І я, як і 99% свободівців ніколи не підтримаємо того, що йде врозріз нашим поняттям. Що суперечить ідеології. Попроси навіть особисто пан Тягнибок підтримати, наприклад, призначення Табачника на посаду міністра освіти, я плюну йому в обличчя. Таким чином стає зрозуміло, що ніякиї олігарх не зможе впливати на політику Свободи. Скільки б грошей він не дав. Він інвестував у довгостроковий проект, профінансував гідне майбутнє в гідній країні і все. Не можна ж вкласти гроші в збільшення світлового дня, або профінансувати процес фотосинтезу. Так і тут, не можна змусити цю ідею працювати на себе, тільки навпаки, тільки себе на ідею. Якщо порівнювати будівництво партії з будівництвом будинку. То фундаментом для побудови наприклад БЮТ або Батьківщини була особистість ЮВТ, як і особистість Ющенка для Нашої України, Луценка для Самооборони, Кличка для Удару і т.д. Таким чином політика партії стає гнучкою і міняти можна все, навіть ідеологію. Я, наприклад, взагалі не розумію хто за політичними поглядами Ющенко, Юля чи Кличко соціалісти, ліберали, демократи. Я впевнений на 100% що переважна кількість населення теж не в курсі. ПР побудовано на цілі заробляння грошей. Там фундамент це бабло. Відповідно, вектор розвитку вищевказаних партій та їх політики може змінюватися в залежності від уподобань лідерів, як в БЮТ і решти, чи від того, як і де можна більше поімєть, як у ПР. Відповідно сьогодні Янукович, Юля чи Кличко (для мене це одне і теж) може говорити про приєднання до Митного союзу, а завтра про вступ до ЄС. Ніхто не зверне уваги. Свобода ж побудована саме на ідеології, а цей фундамент, погодьтеся, не такий рухливий і гнучкий. Саме тому Свободу бояться. Саме тому Свободу не можна купити або продати. Так, можна купити лідера, ну і що. Поміняти прапор на даху набагато легше ніж поміняти фундамент будинку. Виберемо іншого, гідних багато. Всіх не купиш.

     Тепер про джерела фінансування, хоча для мене, як для будь-якого члена свободи вони зовсім не важливі. Хочу зауважити, що я висловлюю особисто свою думку. Це не думка партії, її лідерів, членів не офіційна позиція і все таке. Так от, я вважаю, що основним джерелом фінансування стрибка Свободи була Росія чи проросійськи сили. Я думаю, що Росії було вигідне створення саме такої виключно, на їхню думку західноукраїнської партії. Вони вважали, що схід і південь не підтримають ідеали націоналізму, що для Південно-сходу націоналізм = фашизм. Таким чином посилиться розкол в українському суспільстві. А так само стане розвиватися ідея сепаратизму в Україні. Російський же капітал давно задивляється на індустріальний Донбаський, Харківський, Дніпропетровський регіони. Як йдуть справи в Криму всі знають і так. Звичайно ж ця ідея з тріском провалилася. Минулі вибори показали, а наступні ще покажуть наскільки ідею націоналізму підтримують і скільки ще підтримають людей на сході і на півдні. Зростання популярності Свободи дає протилежний ефект. Замість поділу ідея націоналізму навпаки єднає народ. Тому що народ не дивлячись на затурканість, бідність і політичну безграмотність, незважаючи на слова з телевізора і газет, все таки відчуває на генетичному рівні свою єдність, свою спорідненість. Народ все більше розуміє де чорне, а де біле. Народ завдяки Свободі стає справжніми українцями.  Не малоросами, не громадянами Україні, а саме українцями.

   Є й інші риси, які вказують на Російський слід, наприклад питання видобутку сланцевого газу, затятим супротивником якого є Свобода і останнім часом активно відстоює свою позицію. Я не геолог і я нічого не розумію в цьому, але знаю, що сланцевий газ видобувають у себе провідні країни світу і все у них в порядку. Що відносно інших джерел, то скажу, що всі хто працює, всі хто зайнятий і задіяний у Свободі не отримує нічого з партійної каси. Тут не буває проплачених акцій і мітингів, а так само не можна купити місце в списку. Влаштовуючи партійні збори ми платимо за оренду залів, де збираємося самі, при чому не в обов'язковому порядку. Не хочеш не плати, а якщо хочеш, то дай скільки зможеш. Тобто особливого фінансування партії і не потрібно. Зрозуміло, що є дрібні і середні бізнесмени, які підтримують фінансово розвиток партії, але повторюся, фінансується виключно ідея. Не люди, не партія, а саме ідея. Тому зовсім не важливо «хто». Важливо інше, важливі цілі й мотиви. А цілі не можуть бути іншими крім тих, що записані в програмі партії в її ідеології в її позиції і політиці, яка з 1991 року була послідовною, рівною, чіткою та принциповою.