ЗНО та Закон України «Про вищу освіту» – піар, «базар» чи замилювання очей?!

Чому політики абсолютно всіх політичних сил маніпулюють темою ЗНО та Законом України «Про вищу освіту»?

Ще до проведення зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти (далі – ЗНО) та вступом до вищих навчальних закладів (далі – ВНЗ) активно розпочали обговорювати дану тематику. Один з народних депутатів запропонував навіть скасувати проведення ЗНО. Хоча зазначу, що тематику ЗНО та вищу освіту в своїх передвиборчих постах та обіцянках вказують абсолютно всі політичні сили та політики. Проте, давайте проаналізуємо про що говорять та що є ж насправді, а головне хто ж так переймається простими учнями, абітурієнтами та студентами.

З 2009 року за власний кошт провожу громадське спостереження за проведення ЗНО та вступом до ВНЗ, маючи власні напрацювання, проведу аналіз ситуації щодо піднятих питань.

І так…

Стаття 8 Конституції України проголошує, що в Україні визнається і діє  принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Це право поширюється на всіх громадян України незалежно від їх соціального і майнового стану, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, місця проживання та інших обставин.

Право на освіту забезпечується з боку держави розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та комунальній формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти; відкритим характером освіти, створенням умов для вільного вибору профілю навчання відповідно до здібностей громадян; різними формами навчання – очною (денною), вечірньою, заочною (дистанційною), а також екстернатом та педагогічним патронажем.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм  навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Доступність освіти як конституційна гарантія  реалізації права  на  освіту  на  принципах  рівності,  визначених статтею 24 Конституції України,  означає,  що нікому  не  може бути  відмовлено у праві  на освіту, і держава  має створити можливості для реалізації цього права.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Це право реалізується через проведення конкурсу відповідно до  здібностей абітурієнтів при прийомі до вищих навчальних закладів всіх рівнів акредитації.

Ч. 6. ст. 92 Конституції України встановлює, що засади регулювання освіти визначаються виключно законами України.

У цій статті реально відбився принцип верховенства закону в системі інших нормативно-правових актів, за допомогою якого здійснюється правове регулювання найважливіших суспільних відносин.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про освіту» державна політика в галузі освіти  визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2. ст. 34 Закону України «Про загальну середню освіту» поточне та підсумкове оцінювання знань учнів та вибір їх форм змісту та способу, здійснює загальноосвітній навчальний заклад. Випускникам видається відповідний документ про освіту.

Закон не передбачає проведення Українським центром оцінювання якості освіти (далі – УЦОЯО) державної підсумкової атестації у вигляді зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників, навчальних закладів системи загальної середньої освіти, які виявили бажання вступити до вищих навчальних закладів.

Всі ці роки процедуру ЗНО проводив УЦОЯО не на підставі Закону, а на підставі Наказів Міністерства освіти і науки України, а від нещодавно Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі – Міністерство), а процедура зарахування до ВНЗ проводилась відповідно до Наказів зазначеного Міністерства, якими затверджувалися Умови прийому до ВНЗ.

Отже, посадові особи Міністерства та УЦОЯО, перевищивши свої повноваження, регламентували та здійснювали проведення ЗНО за ці всі роки у неправомірний спосіб, безпідставно та не уповноваженими особами з грубим порушення Конституції та Законів України. 

Ст. 42 Закону України «Про освіту» проголошує, що вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

Ч. 2 вищевказаної статті проголошує, що вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої  освіти. 

Держава створює умови громадянам України для реалізації їх права на здобуття вищої освіти.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу  та джерел оплати за навчання.

ЗНО яке проводиться в Україні не виконує головної законодавчо визначеної функції – воно не визначає рівень здібностей абітурієнта, його здатності до успішного навчання в ВНЗ, а у дуже суперечливій формі визначає рівень знань абітурієнта на час проведення ЗНО. Концепція  ЗНО є недосконалою оскільки вона намагається об'єднати абсолютно різні задачі: здійснити державну атестацію знань випускників середніх шкіл різних років та провести вступні іспити до ВНЗ.

Конституція України, Закони України «Про загальну середню освіту»,  «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково – технічну діяльність» не передбачають підстав, повноважень та способу проведення ЗНО та зарахування до ВНЗ, який застосували всі ці роки в Україні.

Тепер виникає питання – чому вже більше року не можуть прийняти нову редакцію Закону України «Про вищу освіту», де хоча б законодавчо закріплюється ЗНО, взагалі навіщо новий закон, адже простіше й швидше внести корективи та зміни в стару редакцію Закону, кому вигідне таке затягування? Відповідь проста – вигідно абсолютно усім політичним силам, оскільки через це можна маніпулювати думкою та обманювати абітурієнтів, студентів, їх батьків та молоді вцілому.

Наголошую на тому, що це робила, точніше нічого не робила з цим, і попередня влада (міністр – Вакарчук, директор УЦОЯО – Лікарчук), і нова (міністр – Табачник, директор УЦОЯО – Зайцева). А відтак це вказує на те, що абсолютно всім політичним силам байдуже проведення ЗНО, вступ до ВНЗ, учні, абітурієнти, студенти. Прикро констатувати те, що дані питання та особи використовуються чисто технічно задля піару чи заради голосів на виборах.

Наостанок зазначу одне, я не роблю це все за якусь оплату, не виконую замовну роботу, чи спеціально направлений на те щоб осквернити ЗНО та вступ до ВНЗ, я не противник процедури ЗНО вцілому, але я за те, щоб це все проводилося в законний спосіб, мені не байдужа освіта в країні, доля учнів, абітурієнтів та студентів.