Про віру, духовність та Каташинський храм

Історія про Каташин та чудотворний храм, який там розташований

Жодна людина в світі не може існувати без віри та духовності. Віра в Бога – це особливий вид віри. У кожного вона своя, але вона є. Прикро те, що сьогодні ми бачимо багато бруду та м’яко кажучи не зовсім приємних речей в церкві та вірі вцілому, проте це не може вбити чи похитнути її.

Нещодавно дізнався цікаву історію про село Каташин, що на  Вінничині, та храм, який там знаходиться, від тамтешнього настоятеля ієрея Валерія і просто не можу не поділитися нею з вами.

Тож ось що він повідав…

Незважаючи на мужній захист запорожців, Чечельниччина потрапила під владу Туреччини, яка тривала там аж до 1699 року. Тільки після підписання Карловицького мирового договору турецькі загарбники залишили ці землі. Але тут же відновила своє панування польська шляхта. Чечельник перейшов у власність великих польських магнатів Любомирських, які раніше тримали свої землі в сусідньому Балтському районі. На початку 17 ст. вони разом з Потоцькими, Конецпольськими, Собанськими та іншими магнатами почали привласнювати південні Подільські землі. Гніздом роду Потоцьких став Тульчин, а Любомирські заснували місто Юзефград (Балту). Коли Любомирські придбали Чечельник, який разом з селами, що до нього прилягали, утворював адміністративну одиницю Брацлавського воєводства –

 Чечельницький ключ. До нього входили села: Рогізка – Чечельницька, Вербка, Попова Гребля, Любомирка (була названа в честь Йосифа Любомирського). Жабокричч, Бундурівка, Каташин та належали роду Потоцьких. Демівка і Білий Камінь були відокремлені старостами. В Куренівці проживали розкольники старообрядці з Росії. Населення району дуже бідувало. Постійні війни періоду Руїни та набіги татар, грабежі та часті руйнування перешкоджали розвиткові ремесла, торгівлі, сільського господарства.

Російсько – Турецька війна 1768-1772 р.р. принесла нові біди. Прибувши на Чечельниччину, турецько – татарські війська почали захоплювати хлопців та дівчат в рабство, мирних жителів заганяли в хати і спалювали живцем. Про це свідчить лист, написаний 25.02.1769р. немирівським сотником Андрієм Письменним і підписаним чоловіками: отаманами, осавулами, і козаками з Немирова, Тульчина, Умані, Брацлава, Бершаді, Чечельника та інших подільських містечок, який занесено в міську вінницьку книгу. Особливо потерпіли під час цієї війни жителі Каташина і Бондурівки. Татари пограбували їх і спалили церкви. Під час нападу турків в 17ст. стара церква Каташина була спалена, а населення жорстоко винищене. Частина людей врятувались втечею в ліси. Турки знущалися над людьми, били, катували, крім цього, селян запрягали у вози замість худоби і гнали бігом під гору. У Мордовському лісі, на горі, стояв монастир, поблизу нього стояла дзвіниця. В 1760р. татари наближалися до монастиря. Служниця взяла ікону Божої Матері і вийшла, щоб врятувати її. Вона вийшла і почала тікати, а з – за лісу наближалися татари. Вони її помітили, прискорили хід, щоб наздогнати втікачку. Служниця вирішує повернутись назад, але монастир почав входити в землю. Служниця забігла в дзвіницю і закрилася. Татари підпалили дзвіницю. Дим почав заходити в середину і душити. Служниця помолилась притулилась до Божої Матері і промовила: "Божа Матір, спаси нас!". І таки була врятована! Вийшовши з дзвіниці, звернула увагу, що монастиря вже не було, він повністю ввійшов у землю, а дзвіниця догорала. Служниця йшла з іконою до села. Вона знов побачила татар, а попереду була невеличка криничка. Служниця промовила: "Божа Матір, я Тебе пущу в криничку і Ти сховайся. Ти будеш врятована і я". Опустила ікону у воду. Сама ж пішла в село, де побачила спалену церкву.

Старанням місцевого поміщика і селян новий храм був збудований в селі в 1778р. на місці спаленого. Освячений в честь Покрови Пресвятої Богородиці Чечельницьким дияконом Новоховським. Після закінчення храму, потрібно було занести ікону, яка до того часу була в криниці. Зібрались люди витягати ікону з криниці, але не змогли. Через деякий час одному старому чоловікові приснився сон, в якому Божа Матір з утопленої ікони промовляє до нього: "Ви мене зможете внести в храм, коли зберете священників і відправите акафист Божої Матері". Так було зроблено і ікона сплила, її перенесли до храму.

Церква дерев'яна, трикупольна, збудована без єдиного цвяха, так і прослужила прихожанам до пожару на поч.90р. В храмі знаходиться старовинна святиня – ікона Божої Матері "Каташинська", яка місцевими жителями вважається чудотворною. Особливо визначальним днем є "10 – п'ятниця" (від Пасхи). Храм цей менший від Жабокрицького (нині зруйнованого) і священики вирішили святкувати "10 – п'ятницю" там, то ж ікону теж туди перенести. Так переносили її тричі, але вона все одно поверталась назад. З того часу вона залишилась в церкві Каташина.

На вул. Горького, в кінці присадибної ділянки Кушніра Івана Борисовича, на долині і є та криниця, куди була схована служницею монастиря чудотворна ікона Божої матері. Біля тієї криниці є хрест з іконою Божої Матері. Кожного року на "10 – п'ятницю" туди іде хресний хід і служиться акафист Божої Матері.

На території нашого села є три "святі криниці". Це одна з трьох. Колись жив в селі дід Голубенко і стеріг баштан на полі, а курінь свій збудував під лісом. Одного ранку йому почулось, як в лісі, на тому місці де раніше був монастир, правиться служба. Це не що інше, як відлуння віків.

Ішов час, поселення Каташина розширилось по північній і південній стороні річки Дохно. Початковий вигляд села міняв своє обличчя. Внаслідок руйнувань гірських порід та зносу ґрунту південний рукав річки Дохно було замулено. Це підтверджується розміщенням шарів ґрунту. Зміна рельєфу дала можливість розширити поселення в південному напрямку. Північна сторона була заселена значно пізніше.

Кінець 18-19ст. характерні для Чечельниччини появою нових храмів. В 1778р. в Каташині побудований храм Покрови Пресвятої Богородиці, який занесено до «Книги охорони пам'яток».

На даний момент настоятелем храму є ієрей Валерій, який проводить служіння акафисту Пресвятої Богородиці "Каташинській" (один вівторок в храмі, другий вівторок біля колодязя) о 10:00.

Нещодавно в храмі сталося ще одне чудо – ця ікона замироточила. На даний момент всі люди, які відверто моляться до ікони отримують зцілення та Божу допомогу, і такі випадки непоодинокі.

Від себе ще хочу додати наступне: друзі там не має політики, бізнесу, бруду та обману, там є віра, духовність і чудо. Після відвідин храму стає очевидним духовність переважає над матеріальним.

Тож я особисто кожного запрошую відвідати це чудотворне місце, а при можливості й допомогти йому розвиватися.