Кужель, Власенко і соцмережі, а також Шуфрич як злобний гоблін

Наразі політики все частіше грають на емоціях та почуттях виборців, коли їм це потрібно. Коли ж люди самі намагаються говорити із «великими», найчастіше їх відфутболюють. Се ля ві.

На жаль, чогось хорошого від наших «державних мужів» годі і чекати – такі випадки є поодинокими. Говорячи про це, віддаємо належне трошки призабутому персонажу вітчизняного політикуму – Несторові Шуфричу.

Згадати цього напівказкового персонажа нас змусила біда – у 21-річного хлопця виявили другу ступінь раку легенів і він звернувся за допомогою. Про гроші мова не йшла, адже гордість та характер молодої людини не дозволяли опускатися до жебрацтва та вимолювання. Тож ми взялися допомогти хлопцеві, вибиваючи для нього підтримку та пільги.

Ми звернулися до низки народних депутатів, серед яких був і пан Шуфрич, із проханням допомогти хлопцеві вирішити бюрократичні проблеми, зокрема, з навчанням, які виникли через прогресуючу хворобу. І якщо деякі, серед яких віце-спікер Руслан Кошулинський, не просто відгукнулися, а втрутилися у ситуацію і не залишили напризволяще хлопця, то Нестор Іванович відзначився і тут.

Помічники Шуфрича телефонували декілька разів, і у грубій, стервозній манері просто запитали: «Шо такоє? Шо, ви самі рішить нє можєтє своі дєла? Шо, нада обязатєльно нардепа дьоргать? Шо вам вапшє нада – ми вон людєй раді вас собралі тут, шо там вам нада?». Після цього слідувала ображена фраза: «Нєстор Іванавіч і так очєнь занят, а ви єщо по такім мєлочним поводам єго отвлєкаєтє. Шо ви, самі нічєго нє можетє і нада бєспакоіть народного депутата?!».

Для мене особисто залишилося загадкою, чим же настільки важко зайнятий Нестор Шуфрич і який-такий «консиліум» він там зібрав, щоб аж так істерично верещала його команда! Хоча, якщо шеф сам дозволяє так розмовляти із людьми і молодому чоловікові з прогресуючим раком розповідати, що той має давати хабарі і стояти перед чиновниками на колінах – тоді питань немає. Коментарів немає, просто після таких ситуацій хочеться умитися.

Інша ситуація пов’язана із попередньою. Мова йтиме про соціальні мережі та профілі політиків у них.

Неодноразово спостерігав, як деякі відомі особистості самі порпаються у айпедах та айфонах, спілкуючись із народом. Але таких – меншість. Решта дядьків і тіток, які мають гроші на гаджети, використовують їх для перегляду еротики, новин, фідбеків для ЗМІ і зливу компромату. Спілкуванням з людьми вони доручають займатися своїм перс-службам чи окремим помічникам.

Більшість (якщо не всі) народних депутатів і політиків мають девайси останньої моди, щоб, нібито, бути в курсі всього. Проте, насправді, ККД цього надзвичайно малий, а ті, хто дійсно намагається сам вести свою сторінку у соціальній мережі, часто наражається на необґрунтовану критику та абсурдні образи.

Зокрема, до числа улюбленців тролів та ображених громадян можна віднести Олександру Кужель, Сергія Власенка, Олеся Донія, Арсена Авакова та деяких інших опозиційних бійців. Проблема полягає саме у тому, що борці від опозиції не сидять за моніторами та іноді можуть проявляти емоції, втомлюючись від нерідко ідіотичних звернень і прохань. В такому разі вони можуть висловити на своїй сторінці у соцмережі обурення чи коментар, який не сподобається дописувачеві. Або інша сторона медалі – сидячи із Сергієм Власенком на одному з ток-шоу, ми з ним дивувалися окремим громадянам, які у соцмережах та через жовту пресу скаржаться, що е можуть дописатися і додзвонитися власне Сергію, але при цьому саме в цей час контактують з ним особисто. Сергій показував, що він оперативно і швидко відповідає усім, при чому сам зі свого айпеда, але окремі громадяни все одно «не можуть» ніяк скоординуватися із ним. Абсурд.

Або Саша Кужель, яка, окрім роботи на посаді голови комітету Верховної Ради, встигає ще і Раду блокувати, і бізнес підтримувати, і лобіювати інтереси підприємців у владі, завжди має під рукою планшет, з якого постійно особисто спілкується із народом. Це підтверджують навіть іноді автоматичні описки, які робить сам айпед. І якщо від Олександри повідомлення приходить о першій – другій ночі, то це не прес-служба, це людина тільки-но дістається до соціальних мереж чи зв’язку взагалі. Однак, чимала кількість людей, яким Кужель не встигає фізично відповісти, не просто ображаються на неї, а й пишуть у тій-таки «жовтій пресі» про віддаленість Олександри від народу і «фейсбуччя».

Дивує одне – чому таких закидів не чути на адресу Слави Кириленка, Петра Порошенка, Віктора Медведчука, Оксани Калетник та багатьох інших політиків, які відкрито доручають вести спілкування із громадянами своїм помічникам. Той самий Порошенко, який може стати мером Києва у разі відмови Кличка балотуватися, ніяк не реагує на критику «Рошен» і деяких ініціатив у соцмережах, адже він далекий від онлайн-контакту і не хоче напряму говорити із своїми виборцями чи просто дописувачами. Що вже казати про ретроградів-комуністів чи більшість партії регіонів, які створили сторінки у соцмережах винятково для підтримання іміджу «просунутих», а в реальності навіть не уявляють, як і куди натискати і що воно таке. Але критика лунає чомусь тільки по відношенню до тих, хто дійсно робить щось сам. Королівство «кривих дзеркал», не інакше…