Свобода Павліченків і «потвора» Лутковська

Я не політик, але я був на суді у Дмитра та Сергія Павліченків. Був з доброї волі. Був, тому що кликало серце. Дивився в їхні очі.

Жодного разу на суді не була присутня Уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська. Депутати приходили на акції лише для того, щоб попіаритися, але в залі суду нікого з них не було видно. Що ж, журналісти і камери адже були зовні – навіщо напружуватися і підтримувати двох чоловіків особисто!

Минулого тижня проходили парламентські слухання щодо стану дотримання і захисту прав людини в Україні. Усі вищі чиновники і депутати стогнали, зітхали, констатували факти, але ніхто з них, включаючи опозицію, не вимагав заходів і не пропонував конкретних рішень. Просто всіх все влаштовує.

Я прийшов в той день у футболці «Волю Павліченкам!». Прийшов свідомо, щоб показати чиновникам і журналістам, що це – не тільки фанатські акції, не тільки банери. Що мета – показати всім несправедливість покарань та суспільну підтримку простих людей, не політиків.

Спочатку мене не пустила охорона Верховної Ради, сказавши, мовляв, що моя футболка «викликає у них сумніви» і що їм «потрібно зв'язатися з керівництвом, щоб знати, чи можна мене пускати». Коли тебе оточують чотири збройних лейтенанта і просять постояти поруч з ними, щоб з'ясувати щодо футболки – це якось не дуже кошерно виглядає.

Я тоді вирішив питання просто – якщо їх бентежила футболка, я попросив нардепа, який проходив повз мене, позичити мені свій піджак, щоб я пройшов в кулуари. Піджак я йому повернув, а от на мою футболку потім вирячалися всі охоронці, політики та «громадські діячі». 

Ніхто з них більше не наважився якимось чином показати своє ставлення до того, що свободи і права людини в Україні нахабно знехтувані. Не було футболок «Юлі волю», не було банерів, не було руху і енергії. Всі прийшли «вигуляти» костюми, показати себе і золоті значки на лацканах піджаків.

У залі я двічі підходив до спікера Рибака, щоб попросити закріплене регламентом Ради право на запитання або репліку після виступу пані Лутковської, адже кожне слово в її доповіді було цинічним і непрофесійним. Профільний парламентський комітет УДАРівця Пацкана разом особисто з ним відмовився чим-небудь допомагати і виконувати регламент. Опозиціонер Пацкан порадив мені домовитися з Володимиром Рибаком, що я і намагався зробити.

Я двічі говорив з Володимиром Васильовичем, пояснив йому ситуацію з Павліченками і попросив виступити після Лутковської, щоб показати слабкі місця її доповіді. Я особисто йому передав записку з цього приводу і попросив дотримуватися регламенту, раз це відмовився зробити Пацкан і комітет. Рибак погодився.

Але коли «омбудсмен» і «потвора» Лутковська почала виступати, за мовчазною згодою стало зрозуміло, що всім, включаючи депутатів від «Свободи» та УДАРу, абсолютно все одно, що права людини стали порожнім звуком.

Я підійшов до Рибака і попросив його дати мені слово відразу ж після Лутковської. На що спікер почав мені плутано пояснювати, що цього не вийде зробити і взагалі краще все після. Тут же ззаду мене обійняли за плечі працівники секретаріату комітету Пацкана і відтіснили від спікера, сказавши дослівно мені: «Засунь собі свій регламент в жопу!».

Це відбувалося поруч з трибуною, тому неголосний скандал чули і Лутковська, і міністр Лавринович, і спікер, і депутати. Я буквально заціпенів, зрозумівши, що якщо вже так і тут плюють на закон, то що чекати простим людям!

Але я все одно встиг задати Лутковській на трибуні три питання, на які, сподіваюся, я отримаю такі ж публічні відповіді:

1. Скільки разів Ви користувалися Вашою правом невідкладного прийому Президентом України, Прем'єр-Міністром, міністром внутрішніх справ і генпрокурорів у справах захисту прав людини? Які були результати і чому?

2. Скільки разів особисто Ви були присутні на засіданні судів різних інстанцій, щоб перевірити дотримання прав людини в суді?

3. Скільки чиновників було відправлено у відставку, скільки посаджено за грати внаслідок Ваших перевірок і які кадрові рішення були прийняті після кожної Вашої інспекції та її результатів?

4. Чому Ви жодного разу не відреагували на справу Павліченків, окрім негативу? Яка команда і звідки Вам потрібна, щоб побачити беззаконня?

Мені дійсно шкода Дмитра та Сергія Павліченків. Але ще більше мені шкода всіх нас – завтра на їх місці можемо бути ми, але ніхто нас не захистить. Тим більше, «уповноважений з прав людини».

Більше фото тут http://dmytriyev.livejournal.com/46553.html