Мистецька амбітність по-львівськи

У Львові завершується мистецький проект «Лувр». Його авторами є два місцевих майстри – Володимир Костирко і Євген Равський.

За словами організаторів, «Лувр» – це проект створений спеціально для Львова. Найвдаліше підтвердження цих слів – фотоколаж Євгена Равського, на якому художник розмістив луврську піраміду перед палацом Потоцьких.

Більшість робіт була створена за останні роки, коли художники розпочали співпрацю з Арт-центром «Я Галерея» Павла Гудімова. Тут можна побачити картини, що експонувалися в проектах  «WarnerSistersPresent» (Київ, 2009), «I don't like fish» (Київ, 2010), «Нові старі майстри» (Львів, 2011).

В цілому, постмодернізм і бароко – це терміни, що можуть характеризувати творчість талановитих художників.

Готично агресивний живопис розповідає про субкультуру футбольних вболівальників. Проте у Володимира Костирка гасло «I don't like fish», запропоноване Євгеном Равським, звучить не як цілеспрямований протест, а як сам процес агресивного протистояння світу. На думку автора, фанати – це складне явище: «Фанатська субкультура не є антисуспільною, але є вираженням бунут проти системи. Це явище схоже на релігійний орден зі своєю ієрархією, у якому є пілігрими-ультрас і лицарі-піхотинці, тобто хулігани. Останні організуються в так звані фірми, завдання яких – фізично відстоювати гонор клубу – «честь» релігійного ордену, гонор міста чи дільниці».

Серія «WarnerSistersPresent» – вічні цінності, майстерно трансльовані мовою сучасного мистецтва, і – результат замилування власною дочкою. Дитиною з очима дорослої жінки, яка любить Бетмена і водночас  цікавиться складним наколишнім світом. Змінена цитата відомої кінокомпанії позначає саме цей суперечливий стан речей. За словами автора, серія присвячена створенню нового контексту на основі традиційних Шекспірівських тем: «Трансформація світу дорослих у світ первинних почуттів та переживань, загострення ситуації при перенесенні у світ інформаційний, наповнений образами  героїв XX століття».

Поруч із сучасними картинами влучно і логічно-завершено виглядають різні цикли та інсталяції. Останні є продуктом львівського мотлоху, знайденого в різних куточках міста Лева як нагадування про його минуле. Наприклад, суміш старовини і модерну, пошарпаних меблів і порожніх пластикових пляшок з-під кефіру. Це ніби іронія, власне, самоіронія, проте яка не шкодить, не глузує з інших. Радше навпаки, захищає та провокує зміни – як особистісного масштабу, так і навколишнього...