СИТУАЦІЯ У СФЕРІ ІТ-ТЕХНОЛОГІЙ ПІДКРЕСЛЮЄ НЕДОЛІКИ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ ПРАЦІ

Про особливості цьогорічної вступної кампанії у НУ «Львівська політехніка» розмова з відповідальним секретарем приймальної комісії навчального закладу Олегом Давидчаком.

– Олеже Романовичу, як Ви оцінюєте підсумки минулорічної вступної кампанії?
- Із новацій – це впроваджена електронна система вступу. На етапі її встановлення виникало багато проблем, однак практика прийому електронних заяв продовжується. Хоча під час вступу 2012 таких заяв було більше. Усього з 30 тисяч заяв, які ми прийняли, приблизно 5 тисяч були подані з допомогою електронної системи, популярність якої серед випускників дедалі зростає.
На сьогодні зберігаються традиції і щодо чисельності набору, конкурсів і напрямків. Популярними залишаються спеціальності економіка та правознавство, а також підготовка фахівців в галузі IT-технологій. Велике зацікавлення гуманітарними дисциплінами: соціальна робота, психологія, міжнародні відносини. Тож під час перебігу вступної кампанії-2013 очікуємо велику кількість охочих вступити на ці спеціальності.
У порівнянні з минулим роком, цьогоріч кількість абітурієнтів в цілому не змінилася. «Львівська політехніка» виконала державне замовлення і, якщо не зважати на дрібні труднощі в оформленні документів, вважаємо, що вступна кампанія-2012 пройшла вдало.

- Чи спостерігаєте в українських ВНЗ тенденцію до збільшення обсягів замовлення на підготовку фахівців у сфері ІТ-технологій?
- Випускники університету всіх напрямів підготовки знаходять собі місце праці. До того ж, роботу не лише на українському ринку праці, а й на європейському. Університет готує фахівців різних галузей не тільки для держави, а й для приватних структур. Не позбавлені увагою і фахівці в галузі IT. Тому обсяги замовлення на ці напрямки будуть збільшені.
Випускники цієї галузі в більшості йдуть працювати на приватні фірми. Тут, власне, і виникає дилема: якщо збільшується державне замовлення на напрямки IT- технологій, то, звісно, випускники цієї спеціальності мали б бути задіяні в держструктурах. Відповідно, для них необхідно створювати робочі місця у державних структурах. Університет надає місце навчання для студентів, однак, як державна структура, не може забезпечити їх роботою.
«Львівська політехніка», безперечно, потребує фахівців галузей IT, проте кількість місць є обмеженою. Здебільшого, випускники цієї галузі надають перевагу приватним структурам, де можна заробити більше грошей. Така ситуація підкреслює недоліки українського ринку праці. На мою думку, держава повинна врегулювати цей процес.

- Пане Олеже, розкажіть детальніше про освітній експеримент 2012 року, а саме – Єдину державну електронну базу з питань освіти. Чи полегшує вона вступну кампанію у ВНЗ?
- Впровадження Державної електронної бази з питань освіти є хорошим задумом. Вона справді допомагає під час прийому і зарахування студентів-вступників. Але є і недоліки. Наприклад, у порівнянні з попереднім роком, вартість обслуговування одного студента по цій базі зросла удвічі. Коли у 2012 році один студент «коштував» 37 копійок, у 2013 ціна зросла до близько 60 копійок.
Тож, з одного боку, міністерство цією базою нам допомагає, але з іншого боку – вимагає фінансування на неї, збільшуючи таким чином наші видатки. Ця програма жорстко регламентує умови вступу і прийому, закладає обмеження, адже не можна прописати всі можливі випадки для зарахування абітурієнтів. От нібито кажуть, що завдяки цій системі університетам надають більшу самостійність та автономність, проте це позбавляє індивідуальних форм, процесів роботи з вступником чи студентом у кожному ВНЗ. Зараз Єдина державна електронна база працює в кращому режимі. Вона мала б полегшити роботу приймальних комісій.

– На Вашу думку, чи залишатиметься надалі популярною практика ЗНО в освітній сфері?
- Недоліки ЗНО вже давно відомі. «Львівська політехніка» надавала власні рекомендації з її використання. Ми пропонували враховувати ЗНО тільки поточного року і погоджуємось, що не можна прирівнювати, наприклад, ЗНО 2008 року до ЗНО 2012 року. Але це більше питання політичне, аніж освітянське. Цю систему необхідно покращувати, а не тільки обговорювати недоліки. На мою думку, відміна ЗНО призведе тільки до погіршення в освітній практиці.

- Олеже Романовичу, за кордоном існує практика, коли молодь відмовляється від вступу у ВНЗ, мотивуючи це тим, що досягти успішної кар’єри можна і без отримання диплому. Хотілося б почути і Вашу думку з цього приводу.
- Право на існування мають різні форми освіти, підготовки фахівців та працевлаштування. Проте вони повинні діяти лише разом із традиційними. Власне, в схожій формі навчання ліквідується основна функція університетів – виховний процес. Університети окрім навчання за програмою, готують студента і як особистість, адже є цикли дисциплін, що не пов’язані з навчальною діяльністю. Крім того, така форма є доброю для фахівців з окремої вузької ділянки, наприклад, для бізнесу, менеджменту, маркетингу, яка не потребує фундаментальних знань. Вочевидь, що таким чином не підготувати фізика, математика, ядерника чи будівельника.
Проблема української освіти і в тому, що випускники шкіл не мають де себе задіяти, бо не працює система направлень на місце роботи. Тому в цілому система підготовки кваліфікованих кадрів потребує значного вдосконалення.