У Трускавці Україну закликали до ЄС та пророкували їй оптимістичне майбутнє

XIII Міжнародний економічний форум «Глобалізація та інтеграція: виклики і рішення» цього тижня стартував на Львівщині. Цього року особливу увагу приділили темі Вільнюського саміту.

Як відомо, минулого року форум проводили на «Арені Львів». Але експеримент виявився невдалим і захід повернули у Трускавець. За словами організаторів, у події взяли участь близько 600 учасників, 50 доповідачів з 22 країн світу. Серед них – інвестори, вчені, експерти, бізнесмени, повноважні представники посольств, іноземних делегацій та міжнародних фінансових організацій. Окрім традиційних країн-учасниць, таких як Польща, Німеччина, Білорусь, приїхали делегації з Мексики, В’єтнаму та Іраку.

Єдиним представником Кабінету Міністрів на Міжнародному економічному форумі http://www.lvivforum.com.ua/ був віце-прем’єр-міністр Олександр Вілкул. Посадовець дуже багато часу розповідав про здобутки сьогодення – «стабільності та покращення». На одній з дискусій про євроінтеграцію, розраховували побачити навіть Святослава Вакарчука, але він не приїхав.

Почесними іноземними гостями стали міністр з європейської та євроатлантичної інтеграції Грузії Алекс Петріашвілі, заступник міністра економіки Польщі, Анджей Диха та екс-прем’єр-міністр Автономної республіки Аджарія Леван Варшоламідзе.  Актуальними були роздуми Алекса Петріашвілі щодо досвіду Грузії в подоланні економічних трансформацій, стратегічного польсько-українського партнерства, неминучості європейського шляху розвитку і тиску з боку Росії.

Першим іноземним доповідачем був координатор програм по Україні, Білорусі та Молдові Департаменту приватного та фінансового сектору в Європі та Центральній Азії Світового банку Олександр Паньков. У своїй презентації він зазначив, що першочергова перепона ведення бізнесу в Україні – це доступ до фінансування, який є невід’ємним критерієм прозорості.

«Для стимулювання потужного економічного розвитку, Україна потребує інвестицій. Та для залучення останніх існують певні проблеми, – розповідає міжнародний експерт. – Зокрема, це обмежений доступ до кредитів, як їх ціновою політикою, так і термінами погашення. Для малого і середнього бізнесу ставки сягають 18-20%, дещо легше – для великого, що має зовнішні джерела фінансування. В цілому, Україна – найгірша країна по кредитам. ЇЇ наздоганяє лише Казахстан. Найболючіший індикатор проблем – відхід європейських банків. Плюс робота з проблемними активами, адже їх високий рівень зменшує бажання кредитувати. До того ж, конкуренція на українському ринку не вигідна для співпраці. Це спричиняє, у свою чергу, різні макроекономічні дисбаланси і низьку інвестиційну зацікавленість».

Керівник Департаменту розвитку приватного та фінансового сектору вважає, що податковий кодекс України потребує негайних змін. Це стосується і системи інформування по кредитам. Ринки України є дрібними та малоактивними. Тому варто підвищувати економічні стандарти, вирішувати проблеми інфраструктури (у тому числі, виконання та дотримання договорів по банківським справам), реалізовувати принципи чесної конкуренції.    

«Щодо України я залишають оптимістом. Країна вивчила уроки з попередніх років кризи. За рахунок регулювання теперішньої політики та засвоєння міжнародного досвіду, можна стабілізувати економіку й фінансову систему. У порівнянні з 2008-2009 рр. банківська система України виглядає більш стабільною,  у тому числі й до можливих потрясінь», – наголосив Олександр Паньков.

Не менш цікавим був виступ іншої іноземної гості, директора представництва ПРООН в Україні Рікарди Рігер. Вона  запропонувала дослідити тему форуму у ланцюжку «економіка-соціальний розвиток-довкілля» і відповісти на запитання: «Чи ми раціонально використовуємо природні ресурси, аби залишити їх придатними для життя наших дітей?».

«ООН розробила «індекс людського розвитку». За цим критерієм, економіка не є показником заможності суспільства та її майбутнього. Є країни, що можуть бути заможними за показниками ВВП, проте за рівнем людського розвитку вони відстають. Наприклад, на Кубі дуже низький ВВП, але уряд багато вкладає в інфраструктуру країни. Необхідно покращувати ВВП паралельно із рівнем розвитку людини. Звісно, що країнам з перехідною економікою складніше, аніж тим, хто здобув незалежність, наприклад у 1947 році», – зауважує учасниця форуму. Вона підкреслює на важливості першочергового вирішення соціальних та гендерних питань, питань сексуальних меншин тощо.

«Люди в країні – це найважливіший ресурс. Вони хочуть висловитися. Треба пам’ятати кінцеве завдання – зважати на вибір людей, – підкреслює Рікарда Рігер. – Глобалізація – це використання досвіду, а не «copy-paste». Для мене «copy-paste» не працює, бо це найлегше. Варто переймати досвід з інших країн. Україна повинна застосовувати власні рішення. Щодо питання підписання угоди з ЄС, то український бізнес впорається із сьогоднішніми викликами. Краще мінімілізувати ризики, аніж тікати від них. А ще розширювати діалог, пропонувати вітчизняні рішення. За приклад корисно взяти досвід В’єтнаму у соціальних питаннях та досвід Польщі та Німеччини у питаннях державної служи».

Також під час XIII Міжнародного економічного форуму працювало чотири секції. Дискусії тривали довкола успішного досвіду і нових  можливостей створення технологічних та індустріальних парків, українсько-європейської співпраці, української гостинності, екотехнологій як стратегії майбутнього.

Символічним було розгортання найбільших прапорів України та Європейського союзу, які зафіксовані у книзі рекордів України. Тож, хочеться сподіватися, що такий форум дійсно стане міжнародним фундаментом для народження прогресивних економічних ідей та нових фінансових перспективних проектів. Одним словом, можливостей (не лише економічних, а й соціальних, політичних) для нашої держави. І тоді заклики іноземних колег до ЄС та «погрози» оптимістичного майбутнього рідної неньки, нарешті, справдяться.