Юрію Гримчаку та іншим незалежним кандидатам. Важливо!!!

Розпочавши виборчу кампанію, боріться за перемогу, а не дійте за принципом: якщо не дожену, то хоч зігріюся.

Балотуючись по 223-му одномандатному виборчому округу, Ю. Гримчак заявив, що зніме свою кандидатуру, якщо за даними соціологічних досліджень до 30 листопада 2013 р. не займе лідируючу позицію у перегонах.

Така заява - найбільша стратегічна помилка, якої може припуститися кандидат, вступаючи у виборчі перегони.

По-перше, ця заява Ю.Гримчака з самого початку прирікає його на прогнозовану поразку і відштовхує його потенційних виборців, які вже сьогодні переорієнтовуються на інших, більш рішучих, або просто впертих кандидатів, які будуть виборювати перемогу.

Заява Ю.Гримчака стала сигналом для громадян, що він:
- не має вартої уваги Ідеї, за яку налаштований рішуче і системно боротися і яку він (Гримчак) буде відстоювати, недивлячись ні на що,
- не має Програми та Плану Дій, який буде обов’язково реалізувати, і тому він не знає, що буде робити у парламенті,
- не вірить у свою перемогу, а отже, виборцям нема сенсу витрачати час на його підтримку.

У разі зняття своєї кандидатури з перегонів Ю.Гримчак завдасть нищівного удару по власному Іміджу.
Він втратить довіру своїх прихильників, які однозначно будуть розчаровані і розцінюватимуть такий крок як зраду та капітуляцію.
А в майбутньому виборці серйозно не сприйматимуть Ю.Гримчака як політика вартого уваги і підтримки.

По-друге, Ю.Гримчак сподівається на соцопитування.
Але відомо, чого варті соцопитування українських соціологічних центрів на початкових етапах виборчих перегонів, до того ж, проплачені партіями та кандидатами з метою маніпуляції електоральною свідомістю.

Слід зазначити, що на динамічних виборчих перегонах з короткою дистанцією ситуація зазвичай змінюється щомиті в залежності від інструментів, які застосовуються, та сценаріїв, які реалізуються.
А отже, і лідери можуть миттєво перетворюватися на аутсайдерів, і навпаки.

За 15 днів (з 30.11.2013, до 15.12.2013 ) за наявності сильної вмотивованої ідеї, активних дій або надпотужних інструментів можна зайняти лідируючі позиції і наростити власний рейтинг з 0% до 15% - 30% як мінімум.
А на виборчому окрузі, де на сьогодні балотується 23 кандидата, - це буде однозначною, безальтернативною перемогою.

До того ж, на виборах-2013 близько 27% - 34% виборців буде визначатися з власним вибором у останні 1-3 дні перед днем голосування або й на виборчих дільницях, що може забезпечити неочікувані для всіх результати виборів.

І тому соціологічні служби з їх нинішнім інструментарієм нездатні за 15 днів до виборів спрогнозувати перерозподіл електоральних вподобань у день голосування.
Особливо якщо результат голосування значно залежатиме від того наскільки креативною, яскравою, неординарною, ідейною, логічно та структурно завершеною і системною буде виборча кампанія.

Тому рішення зняти свою кандидатуру з перегонів за 15 днів до голосування навіть за прогнозованої перспективи поразки є однозначно хибним.

По-третє, я зовсім не бачу логіки в тому, що однозначно порядна людина Ю.Гримчак має поступатися місцем кандидату Ю.Левченку від партії "Свобода", яка за цілий рік свого перебування у парламенті:
- не зробила жодної спроби заблокувати розграбування України,
- "воює" тільки з пам’ятниками та імітує боротьбу за Україну і українську мову,
- будує "хатинки" для свого лідера в природоохоронних зонах на гроші невідомого походження,
- дозволила видобування сланцевого газу у регіоні, де має владу, що однозначно призведе до руйнації екосистеми та матиме незворотні негативні екологічні наслідки для Карпат та Прикарпаття.

І цей перелік малих і великих "діянь" "Свободи" на користь "людей" можна продовжити до нескінченності.

Який сенс здавати позиції заради перемоги кандидата від партії, до керівних органів якої входять люди з сумнівною репутацією і яку звинувачують у співпраці з олігархами?

Адже поява у Верховній Раді ще одного свободівця Ю.Левченка не змінить суті "Свободи" і не оновить її.

Все залишиться по-старому.

94%-96% виборців сьогодні обґрунтовано не довіряє "Свободі".
А поступове падіння рейтингу "Свободи" свідчить про розчарування українців в цій політ. силі після її приходу до парламенту.

По-четверте, кандидат від "Свободи" Ю.Левченко ніколи ще до початку виборчої кампанії не заявить, про зняття своєї кандидатури на користь іншого кандидата.
Він навіть в думці не допускає такого варіанту сценарію, і буде боротися за місце під "сонцем", навіть не маючи шансу на перемогу.

Існує лише одне риторичне запитання:"для чого пан Левченко так рветься у парламент?"
Він та його партія має насправді цивілізаційний план для України?
Чи, може, Ю.Левченко володіє унікальними знаннями чи інтелектуальним продуктом, конче необхідними для України та українського суспільства?
А може, він знає, як вивести українське суспільство, а заодно і власну партію та й всю українську "опозицію" з нинішнього глухого кута, в якому вони опинилося сьогодні?

Та ні.

Ю.Левченко - рядовий партійний функціонер, який йде до парламенту лише для того, щоб виконувати директиви партійного керівництва "Свободи".

Тому нема жодного аргументу, який обґрунтовував би зняття кандидатури на користь Ю.Левченка.

Але саме "Свобода" має бути прикладом для більшості нинішніх кандидатів, як потрібно боротися за владу, навіть не знаючи, що робити з отриманою владою та з Україною.

По-п’яте, не знімуть свої кандидатури і ряд інших кандидатів у депутати по 223 виборчому округу.

По-шосте, сьогодні переможе:
- той, хто буде демонструвати "боротьбу", і часто навіть неважливо за що і проти кого, а лише для того, щоб показати, яким борцем є кандидат, і сформувати яскравий образ, який запам’ятовується,
- кандидат, який у короткі терміни запропонує захопливу Ідею, зможе вдало донести її до кожного виборця, і переконати виборців підтримати його на виборах.
- або той, хто застосує надпотужні нестандартні інструменти, які просто змусять прийти на вибори більшість виборців і проголосувати за наперед визначеного кандидата.

І обов’язково переможе той, хто обґрунтовано вірить у свою перемогу, а не робить заяви про зняття своєї кандидатури, ще не розпочавши перегони.

Тому, пане Юрію!
Ні за яких обставин не знімайтеся з виборів на користь будь-якого іншого кандидата.
Майте за приклад О.Донія, який не зняв своєї кандидатури з виборів-2012, навіть після обіцянки "об’єднаної опозиції" "порвати" його на виборчому окрузі.

Якщо Ваш рейтинг буде вартий уваги, є сенс боротися за перемогу.
Якщо ж рейтинг буде незначним, Ваша можлива капітуляція не змінить розкладу у виборчому окрузі.

Але участь у виборчій кампанії об’єднає і згуртує навколо Вас Ваших прихильників, а отриманий досвід дозволить Вам розпочати свій власний проект після завершення цих виборів.