Долина фалосів та сором’язливі турки

Долина фалосів та сором’язливі турки

Здається, я вже казала, що в Кападокії мені довелося побувати вже двічі, при чому обидва рази – нинішнього року. Перший раз мене погнали туди мої душевні переживання. І, як з’ясувалося, тамтешні краєвиди вміють прекрасно виліковувати будь-яку стадію депресії…Вдруге я піддалася на умовляння своєї подруги, яка, надивившись моїх фоток з першої поїздки, захотіла на власні очі побачити усю ту чудасію. Ну, і я - як вже бувалий мандрівник по країні Кападокії – їй дуже знадобилася б.. Я погодилася, хоча побоювалася, що друге враження від цих земель вже буде дещо спокійнішим, а, можливо, й прохолоднішим. Однак я помилялася. Кападокія різноманітна до безкінечності! Навіть, проїжджаючи упізнаваними місцями, я ловила себе на думці, що ці краєвиди улітку виглядають абсолютно не так, як виглядали вони на початку весни.
Та що там зміни сезону – протягом дня одні й ті ж краєвиди змінювали не лише забарвлення, а й, здавалося, свою конфігурацію. Неначе – ті кападокійські скелі живі, й непомітно для ока вони рухаються, переповзають з місця на місце, стаючи то вищими, то нижчими, змінюючи форму й об’єми…
А от в Долину фалосів я потрапила лише під час другої своєї подорожі в Кападокію… Як з’ясувалося, турки – люди вельми цнотливі! І якщо хтось думає, що мужчини в Туреччині всі як один - це анталійські мачо з нагеленими зачісками, котрі вміють пронизувати тебе недвозначними поглядом своїх чорних мигдалевидних оченят – вони дуже помиляються… У розмові з нами місцеві жителі Долину фалосів іменували більш коректно - Долиною кохання (!) . Вірніше – вже приїхавши додому й занурившись у різноманітні довідкові матеріли про Кападокію, я зі здивуванням дізналася, що ця знаменита долина зветься саме Долиною фалосів! І це єдина вірна назва – жодної іншої асоціації, дивлячись на ці велетенські кам’яні стовпи з характерними верхівками, просто не виникало. Однак апофеозом турецької цнотливості стала відмова нашого приятеля, а заразом водія та гіда Тургута виходи з машини, коли ми, власне, приїхали у цю дивовижну долину. Так, наш Тургут – молодий симпатичний турок, лікар за фахом, котрий досить непогано спілкувався з нами англійською – відмовився виходити з машини, аби полюбуватися на оті кам’яні фалоси!
"Ви йдіть, пройдіться, а я почекаю вас у машині, щось жаркувато сьогодні, - спромігся видавити із себе Тургут, вперто не повертаючи голови в бік веселих кам’яних стовпчиків…
Ну що ж, позбувшись чоловічої компанії, ми дали волю своїм дівочим фантазіям! Я не буду демонструвати фотки, які ми робили на фоні отих кападокіських фалосів, але фотосесія, повірте, була весела…
Заради справедливості слід сказати, що в Кападокії зустрічаються не лише фалоси… В будь-якій скалі можна розгледіти і дракона, і верблюда, і монстра з фільму "Чужий", і силует молодої дівчини… Словом – ваша фантазія під час поїзди до Кападокії стане вам у пригоді.