Гьореме ти моє, Гьореме!

Гьореме ти моє, Гьореме!

Навіть якщо вам під час поїздки до Кападокії не вдасться подивитися нічого, окрім Гьореме – повірте, вже навіть цього вам буде достатньо!
Гьореме – епіцентр Кападокії, її туристичне серце. Саме в цьому невеличкому, в принципі, селищі, зосереджена найбільша кількість готелів. Та яких! Перед кападокійцями - вже тисячі років поспіль - ніколи не стояло питання: де жити? Або - з чого збудувати дім. Оскільки живуть вони у тих самих скелях, полюбуватися на які з’їжджаються сюди ласі на екзотику іноземці. Так-так, місцеві жителі прекрасно навчилися підлаштовувати вибрики матінки-природи під власні потреби. А скелі із сухого й теплого вулканічного туфу, на мою думку, найоптимальніший варіант для оселі. По-перше, такий дім потребує мінімум будматеріалів, по-друге, він екологічно чистий та максимально комфортний. Отож: береться скеля, в ній видовбується (чи вирізається, не знаю, але процедура це не трудомістка, оскільки туф дуже м’який) необхідна кількість кімнат, проводиться водопровід та каналізація – і все, будинок готовий!
Тому не варто, мабуть, говорити, що й усі довколишні готелі так само розташовані в кападокійських скелях.
Зізнаюсь – першу ніч почувалася я в тому готелі як персонаж короленківського оповідання "Діти підземелля…" або – як цариця мідної гори Бажова… Адже стіни в цих готельчиках нічим не штукатурять, й, улігшись в ліжко, ти змушений милуватися півкруглими склепіннями кам’яної скалі, поцюканої – чи задля краси, чи з якихось інженерних міркувань – кирками чи ломами…Тому перший час трохи муляє думка, що ти, в принципі, знаходишся в центрі гори, а над тобою – десятки тон гірської породи… Та потім до цього звикаєш. Безумовна перевага – прохолода, яка в сорокаградусну серпневу спеку без перебільшення була для нас рятівною. Слід ще додати, що власники готельчиків, як, в принципі, усі турки – страшенні естети. Тому кожен номер вони з усіх сил намагаються прикрасити місцевими килимами, картинками з довколишніми пейзажами та усіляким сувенірним дріб’язком. Панорама, яка відривається з тераси готелю - казкова. Гьореме розкинулося в велетенській чаші, яку утворили довколишні пагорби – і все воно перед тобою як на долоні. Практично усі готелі в містечку побудовані так, що в твоєму розпорядженні, окрім номера, знаходиться ще й тераса, на яку цей номер виходить. Сидіти літнім вечором за столиком на терасі, вбирати в себе фантастичні красоти нічного, неймовірно підсвіченого Гьореме, попиваючи при цьому дуже пристойне місцеве вино – заради цього варто їхати в Кападокію!..
Вдруге я приїхала сюди вже як до себе додому. Власники кав’ярень і ресторанчиків - на моє здивування – пам’ятали мене ще з моїх весняних відвідин! Очевидно, це пояснюється тим, що тоді, у березні, я була чи не єдиним їхнім клієнтом, оскільки сезон ще не розпочався. Тепер же, в серпні, Гьореме було заповнене туристами по вінця!
Після шаленого калейдоскопу денних вражень, від яких хочеться складати вірші або малювати картини (хоча ні того, ні іншого ніколи не робив!) саме воно – посидіти в затишному турецькому кафе, де привітні люди подадуть тобі щось дуже смачне й екзотичне. Ну, приміром, печеня (яка по-турецьки зветься кебаб) по-кападокійськи. Цю печеню тобі приносять у повністю замурованому горщику у вигляді кападокійської скелі, з якого ти власноручно мусиш знести спеціальним ножем верхівку – інакше до печені не доберешся… Ну і звісно, ніякої свинини.. Зверху ж на усю смакоту лягає турецьке пиво "Ефес" - і все…. День скінчився…
Мені до душі припав ще й той факт, що "радянських" туристів тут практично не зустрічається. Дуже популярна Кападокія у японців та китайців – цих туристів, як мені здалося, було чи не найбільше; ну і Західна Європа представлена, практично всіма країнами…
Ну, а щодо культурних цінностей Гьореме – то саме тут розташований найбільший у світі музей під відкритим небом. Цей монастир, будівництво якого розпочалось на зорі християнства, налічував, як стверджують деякі дослідники, 365 церков з неймовірними фресками, виконаними в візантійському стиді. Сьогодні туристи мають доступ до тридцяти з них. Загалом же в Кападокії налічується близько 1000 християнських церков, як правило, збудованих в Х-ХП століттях. Хоча й у наші дні дослідники відкривають все нові й нові церкви, майстерно замасковані тисячі років тому від бусурман…
Музейний комплекс в Гьореме – як і ще цілий ряд історичних пам’яток Кападокії – включено до переліку світового спадку ЮНЕСКО.
Втім, описувати достоїнства Гьореме – річ невдячна. Навіть фотографії не спроможні розкрити усю його неповторність й якийсь особливий шарм. Просто поїдьте туди!