Найкраще з Ірану - Підсумок подорожі

Найкраще з Ірану - Підсумок подорожі

Повернувшись з Ірану додому, я певний час перебувала у стані ейфорії.

По-перше, поїздка дала мені багато нових вражень, нового досвіду і нових знань. Це завжди надихає і стає джерелом оригінальних ідей, як, наприклад, навіть ця ідея поділитися своїми враженнями через Інтернет. Мені приємно, що мої розповіді викликали інтерес: деякі репортажі переглянуло понад кілька тисяч людей,один – майже десять тисяч, а всього – більше тридцять однієї тисячі переглядів. Я дуже вдячна усім, хто весь цей час слідкував за моїми пригодами у цій красивій і цікавій країні.

По-друге, я зустріла багато нових знайомих, які виросли і живуть у відмінних від українських природних і соціальних умовах – спілкування з ними допомогло, як би це не звучало банально, подивитися на своє життя і на свою країну з іншої точки зору. Зокрема, я підмітила одну особливість: багато іранців живуть у складному пустельному середовищі, під пекучим сонцем, коли вода інколи доставляється за сотні кілометрів, у невеличких будиночках, при суворій владі та жорстких мусульманських законах, однак ці житейські труднощі, як на моє суб’єктивне враження, не позначилися на ґречності іранців, які у переважній більшості ведуть себе дуже привітно. Принаймні, я не пам’ятаю таких випадків, щоб зі мною обійшлися непоштиво, сказали мені грубе слово, штовхнули абощо (хоча я далека від ідеалізації будь-якого суспільства:). Було дуже приємно чути "Welcome to Iran", яке майже усі іранці, яких я зустрічала, говорили мені щоразу, коли дізнавалися, що я іноземка.

Але, і це по-третє, я була рада, дуже рада у контексті моїх перипетій з квитками та грошима, приїхати додому. Щоб передати атмосферу свого перебування в Ірані, я вийшла із залу прильоту у Борисполі закутана у хустку, яка була невід’ємною частиною мого гардеробу упродовж усієї подорожі, і моя сестра Оксана, яка мене зустрічала, і переживала за мене увесь час, поки я подорожувала у далекому незнаному краю, побачивши мене у такому консервативному наряді сказала: "Зніми це негайно!". Насправді, ще у Тегерані, щойно ми зайшли у літак "Турецьких авіаліній", який мав доставити нас до Стамбула, це було перше, що зробили більшість іранських жінок – вони зняли хіджаб.

Чи хотіла б я ще раз повернутися в Іран? Немає навіть про що роздумувати – звичайно так! Залишилося ще багато цікавого того, що я не могла охопити упродовж восьми днів своєї досить насиченої подорожі – я би із задоволенням помандрувала на автомобілі уздовж живописних берегів Каспійського моря та Перської затоки, покаталась би на велосипеді у природних заповідниках Гілану та Мазандерану, випробувала б, як гірськолижниця-аматорка, сніжні траси в Дизині, прогулялась би пішки у тих міста, у яких я не побувала цього разу, наприклад, Мешхед чи Керман...

На початку листопада минулого року у Києві відбувся тиждень іранської культури, з нагоди якого в Українському домі відкрили виставку творів іранського мистецтва, де були представлені вироби зі срібла, шкіри, коштовного каміння і знамениті перські килими ручної роботи (в Ірані деякі з них продаються за десятки тисяч доларів). Виставка викликала значний інтерес – я була вражена великою кількістю відвідувачів, які прийшли заочно познайомитися з Іраном, а це говорить про те, що ця країна дійсно цікава українцям.

Тож – подорожуйте! Бажаю вам приємних вражень, якщо зберетеся в Іран!:)