Я знаю! Ти їдеш на море!
10 березня 2011, 18:02
Власник сторінки
Людмила Щербанюк, перекладач. Закінчила Київський національний університет
ім. Т. Шевченка, факультет іноземної філології (анг
Я знаю! Ти їдеш на море!
У день від’їзду, коли я, гуркочучи по сходах своєю валізою, спускалася у двір, де мене чекав автомобіль, яким я мала дістатися аеропорту, на другому поверсі мені зустрілися сусіди – мама з дочкою років чотирьох. Я привіталася з мамою і сказала маленькій «привіт». Та спочатку здивовано на мене подивилася, повільно кивнула у відповідь, аж раптом в її очах з’явилися хитрі бісики, і вона, усе ширше посміхаючись, випалила: «А куди ти їдеш?». «Секрет!» – кажу і поспішаю далі. «А я знаю! – не вгавалося маля, – Ти їдеш на море!» І далі, вже у повному захваті, не зупиняючись заторохкотіла мені у слід: «Мамо, вона їде на море! А на яке море ти їдеш? Ти ж їдеш на море?» Мене подивувала така дитяча прозорливість (мама малої радісно посміялася з дитячих слів), я по-змовницькому гукнула, що потім розповім, де я побувала, пірнула в таксі, і ми, немов вихор, зірвалися з місця (правда, у тій мірі, у якій цей вираз можна застосувати до маневрених можливостей підтоптаних «Жигулів»).
Отож, дівчинка виявилася правою – я таки їхала на море. Пройшовши по приземленню в аеропорту Дубаїв паспортний контроль (який, до речі, може потребувати додаткового чемодану та ще чималої торби терпіння, оскільки включає у себе не лише перевірку ідентифікаційного документу та візи, а також і фотографування сітківки ока, що у сукупності призводить до довгих і не надто швидких черг), ми забрали свої речі, знайшли представників нашої туристичної компанії у вестибюлі, ті швидко відправили нас до автобуса, який вже скоро мчав нас у напрямку омріяного моря. У моєму випадку море прийняло форму Оманської затоки, що є частиною Індійського океану та омиває береги емірату під назвою Фуджейра, що на заході ОАЕ.
Роздивлятися особливо не було що, оскільки вже настав пізній вечір, і нічого не було видно. Я лише, час від часу виринаючи зі спричиненого втомою перельоту сну, помічала дорожні знаки «Збав швидкість! Попереду рухомі піски!», з чого я методом дедукції зробила висновок, що ми їхали через піщану пустелю.
Готель виявився чудовий – два довгі триповерхові корпуси з номерами по обидва боки коридору з мармуровою підлогою; затишний і просторий номер з передпокоєм, ванною кімнатою, невеличкою вітальнею та величезною спальнею зі скляними дверима замість однієї стіни, що виходять на балкончик з лозовим столиком і двома кріслами – знайома курортна архітектура, яка зустрічається у Єгипті. Оскільки мій номер знаходиться на першому поверсі, то я можу користуватися своїм балконом також як іще одним виходом з номеру.
Втім готельно-туристичний бізнес у районі місцезнаходження обраного мною курорту лише розвивається – поруч знаходиться іще хіба що три готелі, а з обох боків нашого – відгороджені території для спорудження двох нових, хоча будівельні роботи не ведуться.
Прибувши в іноземну країну, я докладаю зусиль, щоб спілкуватися з місцевими людьми їхньою мовою – для цього буває достатньо взяти з собою розмовник. З одного боку – вивчаєш нову іноземну мову, а з іншого – зустрічаєш прихильніше ставлення до себе. Однак цей трюк не спрацював в Еміратах – на моє арабське «шокран» («дякую») ніхто не відповідав звичним у Єгипті «афуан» («прошу») – місцевий персонал лише усміхнено і трошки знічено кивав головою. Я спочатку здивувалася, але потім мене осінило – щоб говорити з персоналом їхньою мовою довелося б везти цілу бібліотеку розмовників, адже працюють тут переважно індійці та представники азіатських країн, які добре володіють англійською. До речі, персонал неймовірно приємний у спілкуванні: його вирізняє шанобливість (відповідаючи на питання чи прохання гостей, вони неодмінно приязно посміхаються і додають «мем» чи «сер» у кінці кожної фрази) та ненав’язлива увага до відпочиваючих – видно, що це не просто результат хорошої школи обслуговування, а внутрішня культура, яку можна отримати лише з вихованням.
А що ж море??? Море – чудове! Яким йому і належить бути. Вода бадьорить у жарку погоду, свіжий бриз щедро наповнює організм цілющим морським повітрям, безкрайні блакитні простори ваблять око, а ще… я люблю його просто слухати… :-)
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.