Дубай – хмарочосний рай

Дубай – хмарочосний рай

Як би не було розпречудесно у готелі, через певний час нудна родичка Рутина, від якої ви тихцем викрадалися з Києва, якимись своїми шляхами добирається до вашого місця перебування, і одного дня ви починаєте повсюдно помічати її присутність – чи ви йдете зранку на пляж, чи снідаєте, чи йдете на пляж поснідавши, чи обідаєте, чи йдете на пляж пообідавши, чи збираєтеся на вечерю – вона навіть не ходить за вами по п’ятах, а випереджає вас і чекає, коли ви прийдете, куди б ви не зібралися!! Єдиний спосіб її позбутися – це податися, бодай ненадовго, в інше місце. Куди ж податися в Еміратах людині, яка вперше (та й не тільки вперше) сюди приїхала? Звичайно, в Дубаї!!!:)

Отож, якогось дня, провівши півдня біля моря, я з невеличкою групою туристів відправилася знайомитися з Дубаями. Це дало також змогу роздивитися, як виглядає наш емірат Фуджейра, який, як ви пам’ятаєте, знаходиться на заході ОАЕ. Це один з семи еміратів, і єдиний, розташований на березі Оманської затоки, тоді, як усі інші вишикувалися уздовж Перської. Він займає 1,5% території країни, будучи також єдиним еміратом, територію якого майже повністю займають гори під назвою Хаджар. А ще тут у середньому випадає більше дощів (як правило, узимку), що навіть дозволяє місцевим фермерам вирощувати один урожай на рік.

Дорога на Дубай пролягає через чотири інші емірати, тож ми спочатку їхали через кам’янисті гори, а потім – через рівнинну пустелю з піщаними дюнами. Кажуть, що в ОАЕ принаймні сім кольорів піску… Дуже може бути – поки ми мчали по шосе, відтінки дійсно змінювалися, але особливо вражали червоно-руді піски (як тут уникнути аналогії з уявленням про забарвлення марсіанського ландшафту!) – нам пояснили, що такого кольору пісок набуває через наявність у ньому окису заліза (іржі). Серед цього пустельного піску зустрічаються зелені кущики, поодинокі дерева і навіть цілі оази. Особливого колориту місцевості додають одногорбі верблюди, які інколи гуляють самі по собі – вздовж дороги навіть тягнеться спеціальний дротяний паркан, щоб тварини не виходили на проїзну частину, але верблюди часто на нього не зважають і умудряються долати цю перешкоду, після чого вони неспішно перетинають дорожню магістраль, з властивою саме верблюдам іронічною зверхністю поглядаючи на водіїв, ніби нагадуючи, що звання «кораблів пустелі» належить саме їм, а не якимось сталевим вискочкам на колесах. Для того, щоб поява цього корабля не стала на дорозі несподіванкою, в Еміратах є спеціальний знак (трикутник з червоним обідком із зображенням у ньому на білому фоні верблюда), який попереджає про таку можливість. І ще ми бачили невеличкі верблюдячі ферми та місця, де проходять верблюжі перегони, досить популярні в ОАЕ. У місцевих супермаркетах також продають верблюже молоко.

Десь годині о другій ми дісталися Дубаїв. Цей емірат межує з іншим під назвою Шарджа, відомим своїми суворими законами стосовно вживання чи навіть транспортування алкоголю, що суворо заборонено, а також правилами одягу та поведінки (у цьому відношенні вітаються стриманість і скромність). Я не помітила ніяких офіційних дорожніх знаків, які б свідчили про те, що один емірат закінчився, а інший почався, але кордон між Шарджею та Дубаєм уважний турист помітить, якщо певний час поспостерігає за формою паркану, який розділяє дві сторони дороги, що веде до Дубаю – у Шарджі він прикрашений гострими шпичками, схожими на наконечники стріл, а в Дубаї – напівкруглими арками.

Місцеві жителі докладають значних зусиль для озеленення свого міста – узбіччя доріг вкриті зеленими газонами і яскравими килимами з різнобарвних петуній.

Ми минули аеропорт. Починаючи з цього моменту вам доведеться звикати до того, що я часто вживатиму прикметники у найвищому ступені порівняння. Отож, Дубайський аеропорт справляється з четвертим найбільшим міжнародним пасажиропотоком у світі, а його Термінал 3 – це найбільший у світі будинок за площею підлоги (1,185 млн. кв. м.). У ньому також розмістився один з найбільших комплексів безмитної торгівлі – Dubai Duty Free. Його знаменитий рекламний лозунг звучить як Fly Buy Dubai, де гра слів поєднує Літай через Дубай із закликом там же залишати свої гроші.

Наша перша зупинка відбулася на березі Дубайської протоки (так званого Дубайського Кріку), яка розділяє Дубай на два райони – Дейра та Бур Дубай. З нашого боку до нього вздовж берега були пришвартовані живописні кораблики. На іншому ж березі височилися історичні хмарочоси, збудовані у минулому столітті. Втім «височаться» вони лише тому, що знаходяться на відстані від сучасних небосягів Дубая. Ось, візьмемо для прикладу будинок Національного банку Дубаю – всього 125 метрів висотою (на цілих 9 метрів нижче за київське Вітрило по вул. Л. Українки (136 метрів до даху без антени). Коли він був збудований у 1998 році, це була п’ята найвища споруда у Дубаях, а сьогодні він навіть не значиться серед 120 найвищих будов міста, яке нараховує 121 будинок понад 150 метрів. Але у той же час це досить оригінальний архітектурний витвір, ідею якого підказав вигляд корпусу традиційного арабського, як правило однощоглового, судна під назвою "доу" чи "дхоу", яке також стало джерелом натхнення для створення добре вам відомої вежі Бурдж-аль-Араб, про яку поговоримо пізніше. Але на Дубайському Кріку ви скоріше побачите не "дхоу", а інші човни, під назвою "абра" (але не "кадабра", як попередив нас гід) – це водні таксі, які дають змогу швидко перетнути протоку по воді, замість того, щоб плентатися до моста чи підводного тунелю, а потім у зворотному напрямку.

Але ми подорожували автомобілем, тому послуги водного таксі відклали на інший раз. Опинившись на тому боці протоки, ми проїхали повз найстарішу будівлю Дубаїв, Форт Аль-Фахіді, споруджену у 1787 році, де знаходиться Дубайський музей, а також так званий Дубайський базар, утворений розташованими переважно на першому поверсі магазинчиками, які торгують найрізноманітнішим крамом – від золота і тканин до запашних східних спецій.

Так, неспішно маневруючи по звивистих вуличках, ми знову виїхали до протоки, де розмістилися пристані абра та вантажні човни з горами усілякого товару.

Увесь цей час ми розглядали стару частину міста, а ось пообідавши, поїхали дивитися нову.

Розпочали ми з палаців шейхів. У гості до господарів ми не пішли, бо дуже поспішали побачити все місто, тому задовольнилися лише оглядинами екстер’єру. Однак більше за сам палац туристів приваблює ціла ватага пав і павичів, які гуляють по під’їзній дорозі, немов кури, і зовсім не бояться людей.

Після цього відбулася поїздка на острів Пальма Джумейра, що входить до складу найбільшого у світі архіпелагу штучних островів, який утворюють три острови, кожен з яких має форму пальми. Завершення цього проекту додасть майже до 70 км нинішньої протяжності берегової лінії Дубаїв більше півтисячі (520) кілометрів пляжів. Острів Пальма вінчає готель Atlantis The Palm, створений за зразком готелю зі схожою назвою на Багамах. Комплекс, що складається з двох будинків, сполучених мостом, містить не лише комфортабельні номери, але також і дельфінарій, аквапарк, акваріум Загублений світ з 65 тисячами морських риб і бестій, включаючи здоровенних акул і сомів, а також більше десятка ресторанів і барів. Відкриття цього готелю стало справді блискучою подією у 2008 році, завдяки 100 000 піротехнічних пристроїв, які випалахкотіли за дев’ять хвилин.

На додаток до Пальм, існує ще один проект штучних островів під назвою "Світ", який мав би складатися з маленьких островків, які повинні були імітувати карту світу. Спорудження цього архіпелагу розпочалося у 2003 році, однак його розвиток затримала світова фінансова криза, і сьогодні вже готові острови потихеньку поглинає вода.

Однак і це ще не все! Заповзяті дубайці хочуть мати у своїй невеличкій частині Перської затоки не просто Світ, а цілий Всесвіт – архіпелаг зі штучних островів у формі Чумацького Шляху та Сонячної системи. Спочатку планувалося, що проект буде завершено вже у 2023 році, однак, та ж сама фінансова криза, ця Снігова королева світової економіки, заморозила і ці палкі плани.

Особливістю спекотних, як Дубай, країв є те, що на відміну від центрального опалення, у них існує система центрального кондиціонування будинків (її величезні споруди (шукайте на фото – Palm District Cooling) ми мали можливість бачити, виїжджаючи з Пальми).

Повернувшись на материк, ми направилися дивитися Бурдж-аль-Араб, більше відомий як "Вітрило" чи "Парус". Моя добра подруга звернула увагу на лермонтівський мотив у архітектурі цього знаменитого на весь світ будинку – важко придумати більш влучну поетичну метафору, щоправда на відміну від лермонтівського, дубайський Парус нічого у рідному краю не кинув, а навпаки залишається з ним у міцному (дай Боже!) зв’язку у вигляді сполучного моста. Вітрило також знаходиться на штучному острові за 280 метрів від берега. Його архітектор Том Райт (Tom Wright) розповідав, що замовник хотів споруду, яка б стала символом Дубаїв, так як Оперний будинок у Сіднеї, чи Ейфелева вежа у Парижі. Ідея полягала у тому, щоб споруда стала синонімом країни, і авторам Вітрила це вдалося – сьогодні 321-метрова вежа Бурдж-аль-Араб є безумовно однією з візитівок Дубаю. Це другий найвищий будинок у світі, який повністю використовується як готель (найвищий будинок такого ж призначення знаходиться тут же у Дубаях (здається, дубайці постійно самі з собою змагаються!). Серед принад готелю – два ресторани. Один знаходиться на висоті 200 метрів над рівнем моря на майданчику, що простягається на 27 метрів від "щогли" Вітрила, а інший – розмістився під рівнем моря і створює атмосферу підводної подорожі, реальності якій додає величезний акваріум, стінки якого зроблено з акрилового скла, товщиною 18 см.

Після цього ми повернулися до району Дубаїв, де розташовано більшість хмарочосів, проїхали по одній з центральних магістралей міста – вулиці Шейха Заєда (президента та головного натхненника і засновника Об’єднаних Арабських Еміратів), і нарешті дісталися най-най-найвищого будинку в усьому світі, яка прикувала до себе погляди ледь не всіх пасажирів нашого літака, ще коли ми тільки підлітали до Дубаїв – Бурдж Халіфа.

На під’їзді до вежі знаходиться цікава скульптурна композиція висотою 4,25 метрів – жіноча фігура у темному та чоловіча у світлому. Гадаючи, що ж вона означає, я нарешті знайшла деяку інформацію в Інтернеті. Відповідно до веб-сайту Бурдж Халіфи, це зовсім новий пам’ятник, який називається Разом і символізує унікальність арабської культури. Автором скульптури є сирійський митець Лутфі Ромхейн (Lutfi Romhein). Жінка та чоловік зодягнені у традиційні довгополі сорочки з довгими рукавам під назвою "кандура" або "дішдаша" і вирізьблені з чорного шведського граніту та білого каррарського мармуру відповідно. Ідею статуй надихнула невелика дерев’яна фігурка з двох тендітних частин, що плавно звужуються доверху. За словами Ромхейна, нескладні та чисті лінії скульптури покликані показати всезагальність і простоту дуальності чоловіка та жінки. "Чоловік і жінка означають зародження життя, а також вхід до життя. Вони означають силу і ніжність. Вони різні, але у той же час схожі", – зазначається на веб-сторінці Бурдж Халіфи. У цьому ж дусі та ж сама моя подруга з притаманним їй тонким відчуттям світу назвала цю скульптуру "Той, який має хліб, і та, яка місить хліб", і це тільки підтверджує те, що ідеї автора відлунюють у серцях людей різних культур.

Також поруч з вежею знаходиться Дубай Молл – найбільший у світі торгово-розважальний центр за загальною площею (але шостий за орендованою торговою площею). Вдувачів цього мега-комплексу приваблюють не лише 1200 магазинів, які розмістилися на його чотирьох поверхах, але також і величезний 10-мільйоннолітровий акваріум з його найбільшою у світі панеллю з акрилового скла (майже 33 метри у довжину, 8,3 метри у висоту та 75 см у товщину). Щоправда у лютому 2010 року було помічено невелике протікання води з акваріуму, що призвело до негайної евакуації людей і часткового закриття центру. Я чомусь не подумала про таку неприємну можливість, коли витріщалася на 33 тисячами морських риб і тварин, а також на двох аквалангістів, які плавали поміж них.

І нарешті про Бурдж-Халіфу! Висота цієї монументальної споруди – 828 метрів, що значно, майже на третину, вище за 553-метрову вежу Си-Ен Тауер у Торонто, яка утримувала пальму першості з висотності з 1976 по 2007 рік. Треба сказати, що незважаючи на свій "зріст", Бурдж Халіфа зовсім не створює враження громіздкого домінування, а скоріше навпаки – завдяки своєму витонченому дизайну досить доречно вписується у футуристичну картину міста. Увечері уся вежа мерехтить, як новорічна ялинка, а у ставку з однойменною назвою (Бурдж Халіфа) перед нею, починаючи з шостої і до десятої вечора (а на вихідних до одинадцятої) кожні півгодини відбувається неймовірна вистава води, світла та музики, яку виконують Дубайські фонтани. Довжиною майже триста метрів (275 м), фонтани складаються з п’яти кругів різної величини та двох центральних арок і обладнані 6600 найсучаснішими лампочками накалювання. 25 кольорових прожекторів забезпечують можливість створення понад тисячі абстрактних образів. У 2011 році одна з композицій, написаних композитором Крістофером Тіном спеціально для фонтанних шоу, під назвою Baba Yetu отримала нагороду Американської музичної академії Греммі. Для нас Дубайські фонтани виконали арабський танець, який осявали не лише кольорові прожектори, але також і тисячі очей, які світилися радісним захопленням, спостерігаючи за вишуканими та стрімкими візерунками з води та світла.

Я хотіла опублікувати цей репортаж, коли була ще в Еміратах. Однак, відпочинок на морі конкурував за час, потрібний для написання замітки та проведення додаткових розвідок в Інтернеті, тому я відклала цю роботу на пізніше. І добре, що так зробила, тому що відліт додав ще один дорогоцінний камінець у мозаїку вражень про Дубаї – це приголомшливий і незабутній вид вогнів величезного нічного міста біля моря, серпанок із золотих ниток на чорному оксамиті...

Подорожуйте і збагачуйте своє серце новими яскравими враженнями! :-))