Америка, Америка!

Америка, Америка!

Хто не мріяв побувати в Америці? Це просто якась країна-магніт, яка завжди притягувала до себе увагу людей в усьому світі, багато з яких докладали і докладають зусилля, щоб туди потрапити, а часто навіть там залишитися.

Вперше я задумалася над можливістю поїхати до Штатів у піонерському таборі Артек, де у моєму загоні була дівчинка Аня з Єкатеринбургу, яка стала моєю доброю подругою. Вона вільно розмовляла англійською, оскільки щойно повернулася з США, де навчалася один рік за програмою Freedom Support Act для учнів старших класів з колишніх країн Радянського Союзу і увесь цей час проживала в американській родині.

Анін досвід вразив мою юну душу, і мені страшенно закортіло побачити ту далеку заморську країну, подивитися, як там живуть люди, та ще й отак запросто вивчити англійську, майже не докладаючи зусиль…

Отож, щойно я дізналася про набір до цієї програми у Києві, я одразу спробувала взяти у ній участь. Однак, оскільки я на той час вже була випускницею, цей варіант не спрацював. Дві другі спроби були пов’язані з намаганням пройти конкурс за програмою вищої освіти у США, відомою як Edmund Muskie Graduate Fellowship Program, за іменем сенатора, який її підтримував, але вони теж виявилися невдалими. Я полишила свої намагання дістатися іншого берега Атлантики, аж поки не захопилася дослідженням біографій жінок, які побували на навколоземній орбіті (з моїми замітками про героїнь космосу можна ознайомитися тут: http://www.facebook.com/#!/profile.php?id=1006966109&sk=notes), що у свою чергу породило бажання подивитися місце, звідки розпочинався їхній шлях у космос.

Оскільки космодром Байконур є режимною зоною, куди навіть дружини космонавтів не завжди можуть потрапити, у той час як заповзяті американці збирають з усіх охочих подивитися Космічний центр ім. Кеннеді, що на Мисі Канаверал у Флориді, досить щедрий урожай зелених, то я недовго думала, куди ж його податися - відповідь була очевидною, і я знову взяла курс на Америку!

Другим фактором, який спонукав мене долати вісім з гаком тисяч кілометрів саме у квітні 2011 року стало те, що 12 квітня цього року увесь світ відзначав два знаменні ювілеї - 50 років з дня польоту Юрія Гагаріна у космос і 30 років програми польотів космічної транспортної системи, більше відомої як космічні човники. Тож я подумала, що буде дуже доречно саме цього квітня вперше побувати на космодромі.

Отже вибір зроблено! Я купила квиток, отримала візу і 1 квітня 2011 року з полум’яним заповзяттям Христофора Колумба у серці (недарма на початку року (4 січня) я розглядала статую знаменитого мандрівника у Барселоні!) я вирушила на зустріч своїм пригодам у Сполучених Штатах Америки.