Нью-Йорк, Нью-Йорк...

Нью-Йорк, Нью-Йорк...

Я подорожувала зі своєю сестрою Оксаною. Ми вирішили, що вже коли дивитися Америку, то слід неодмінно відвідати основні міста на її східному узбережжі. Першим таким містом став Нью-Йорк.

Наш маршрут до "Великого Яблука", як інколи завдяки знаменитому американському письменнику Джону Фіцджеральду, який популяризував це прізвисько міста, називають Нью-Йорк, пролягав через Лондон, з якого Американськими авіалініями ми і відправилися у наше повітряне плавання до берегів Північної Америки. Тому перші кілька фото - це види Лондона, які я відзняла з висоти польоту нашого літака, поки він кружляв над столицею Великобританії, очікуючи на свою чергу посадки в аеропорту Хітроу.

Політ з Лондона до Нью-Йорка тривав 7 годин 50 хвилин і пройшов переважно добре, не беручи до уваги досить відчутної турбулентності в останні години три перед посадкою в Аеропорту ім. Кеннеді, де наш Боїнг-777 приземлився о 21:50 за місцевим часом. Пройшовши паспортний контроль та забравши наші валізи, десь о півночі ми сіли на автобус і відбули до міста.

Отож перші враження - це нічний Нью-Йорк. Він виявився саме таким, яким ми звикли його бачити на численних фото і у кінофільмах - прямі вулиці та стіни хмарочосів, що світилися опівнічними вогнями. Незважаючи на пізню годину, по вулицях активно снували автівки.

Годині о першій ночі ми дісталися нашого готелю на Манхеттені (одному з п’яти районів Нью-Йорка) неподалік Центрального парку і, хоча в Україні вже наступив ранок, досить швидко поснули - як не як, наш день тривав на сім годин довше, ніж звичайно!

Ранок 2 квітня виявився неймовірно ясним і сонячним. Годині о десятій ми вибралися з готелю і пішли знайомитися з містом-легендою.

Поснідавши (де ж іще?) у всюдисущому Старбаксі, ми пішли по 71-ій вулиці до Центрального парку, який тягнеться уздовж П’ятої та Восьмої авеню (на Манхеттені вулиці йдуть упоперек острова, тоді як авеню - уздовж). Це, мабуть, одне з найкрасивіших місць у Нью-Йорку, справжня оаза посеред бетонних конструкцій Манхеттена. Його довжина - чотири кілометри, ширина - 800 метрів, а загальна площа - 3,4 кв. км (Вікіпедія каже, що це майже удвічі більше за площу Монако!). Незважаючи на те, що парк виглядає дуже натурально, його ландшафт було створено практично вручну. Тут є кілька штучних озер, величезна кількість алей, куточки "дикої природи" та симпатичні галявинки, дитячі майданчики і навіть свій зоопарк. Парк оточує 10-кілометорва дорога, яка робить його таким собі зеленим стадіоном, оскільки вона вщент заповнена незліченними бігунами, велосипедистами і любителями погасати на роликових ковзанах. Щоб перетнути цю дорогу у парку навіть встановлено світлофори.

Прогулявшись по парку, ми пройшли вздовж його коротшої сторони і потрапили на П’яту авеню, де не змогли встояти перед спокусою відвідати один з найбільших у світі магазинів "Apple" - скляний прозорий куб, який служить входом до хай-тек Ай-крамниці, користується особливою популярністю у туристів. П’ята авеню - це одна з основних вулиць Манхеттена, де знаходиться багато розкішних магазинів (зокрема таких фірм, як Луї Віттон, Тіффані, Гуччі, Прада, Армані, Версаче), тому недивно, що її називають серед найдорожчих вулиць світу.

Ми якийсь час йшли вздовж П’ятої авеню, а потім повернули десь біля Рокфеллерівського центру, комплексу з 19 комерційних будинків, зведених родиною знаменитих американських багатіїв Рокфеллерів (одним з цих будинків є Радіо Сіті М’юзік Холл на 50-й вулиці). Поруч з Рокфеллерівським центром знаходиться цікава бронзова скульптура, висотою з чотириповерховий будинок, міфологічного титана Атласа, який тримає на свої плечах небеса. Кажуть, що коли скульптуру відкрили у 1937 році, то багато людей стали про неї протестувати, оскільки обличчям титан начебто схожий на Муссоліні, на що художник Джеймс Монтгомері Флегг, відомий, наприклад своїм плакатом з Дядьком Семом, який закликає приєднатися до Армії США, пізніше сказав, що Атлас "виглядає так, як Муссоліні вважає, що він так виглядає".

Отож ми звернули на 50-й вулиці та і йшли, доки не утрапили на Бродвей, відомий як синонім американського мистецтва видовищ через численну кількість розташованих на ньому театрів, вар’єте і вернісажів (ті виставки, яким не пощастило потрапити на мистецьку вулицю, називають "офф-Бродвей"). Це особлива авеню Нью-Йорка, яка перетинає увесь Манхеттен по діагоналі; її довжина - 25 кілометрів. Це найстаріша дорога міста, історія якої починається ще з першого поселення під назвою Новий Амстердам. Колись ця вулиця також носила голландську назву Breede weg, яку потім просто переклали англійською - Бродвей або Широка дорога. За легендою Бродвей колись був індіанською стежиною.

Незабаром ми вийшли на Таймз-сквер, площу, яка знаходиться на перетині Бродвею та Сьомою авеню між 42-ю та 47-ю вулицями. Це одне з найпопулярніших і найбільш відвідуваних місць Нью-Йорка, яке отримало свою назву від головного офісу газети Нью-Йорк Таймз, який колись тут знаходився. Площа, яку також називають "Перехрестя світу", "Великий Білий Шлях", стала одним із символів Нью-Йорка та навіть Сполучених Штатів. На будинках, що оточують Таймз-сквер, немає жодного вільного від візуальної реклами місця.

Наша мандрівка про Бродвею тривала доки ми не вийшли на 34-у вулицю, на якій знаходиться Емпайр Стейт Білдінг - 102-поверховий хмарочос у стилі популярного на початку 20-го століття ар-деко, синтезу неокласицизму, конструктивізму, кубізму, модернізму та футуризму, який нібито черпав натхнення у формах, створених стародавніми єгиптянами та ацтеками. Упродовж сорока років, починаючи з 1931 року, коли було завершено її будівництво, і до 1972 року, коли було споруджено Північну Вежу Світового торгового центру, ця монументальна споруда, вистою 381 метр, була найвищим будинком у світі (сьогодні він не дотягує навіть до середини дубайської вежі Бурдж-Халіфа, вистою 828 метрів). Назва будинку походить від офіційного прізвиська штату Нью-Йорк - Емпайр Стейт.

По 34-ій вулиці ми дійшли до Медісон Сквер Гарден, зазирнули до розташованій у цьому районі спортивно-розважальної арени, пофотографувалися із зображеннями знаменитих нью-йоркських "Рейнджерів", хокеїстів, і пірнули у метро. Нью-Йоркська підземка - одна з найстаріших і найбільших громадських транспортних систем у світі. Загальною довжиною 1355 кілометрів, вона нараховує 24 лінії та 468 станцій і щоденно перевозить понад чотири (а на вихідних - понад п’ять!) мільйонів пасажирів. Перша демонстрація системи підземного транспорту відбулася ще у 1869 році.

На метро ми дісталися до морського вокзалу, звідки сіли на безкоштовний паром, що курсує між Манхеттеном і Стейт-Айлендом, щоб подивитися на Нью-Йорк з моря, а також оглянути один із символів міста, статую Свободи. Ця скульптура, яка ще називається "Свобода, що осяває світ", була подарована Сполученим Штатам французьким народом. Спроектована Фредеріком Бартольді та відкрита у 1886 році, вона представляє собою римську богиню свободи з факелом у правій руці та скрижаллю, яка символізує закон, у правій (на скрижалі латинськими цифрами викарбувана дата "4 липня 1776 року", коли було підписано Декларацію про незалежність США). Однією ногою Свобода стоїть на розбитих оковах. До речі, в Україні також є своя статуя Свободи - єдина у світі у сидячому положенні. Вона знаходиться у Львові на даху Музею етнографії та художнього промислу.

Повернувшись назад на Манхеттен, ми прогулялися до місця, де колись знаходилися вежі-близнюки Світового центру торгівлі. Сьогодні там споруджують меморіальний комплекс і новий хмарочос.

Після цього ми сіли на метро, домчали до нашого готелю, забрали валізи і подалися на автобус, який мав доставити нас до столиці Сполучених Штатів міста Вашингтон...