Місце призначення: Маямі-Біч!

Місце призначення: Маямі-Біч!

Я постійно дивувалася, коли я розповідала своїм знайомим, що хочу поїхати на Мис Канаверал подивитися Космічний центр ім. Кеннеді, і вони у відповідь ввічливо посміхалися та кивали головою, але варто було мені згадати про те, що після Канаверелу я збираюся до Маямі, як у них загоралися очі і переважна більшість захоплено-схвально видавали: "Ооооооо!", багатозначно закочуючи очі догори. І я зрозуміла – Америка це країна брендів, а Маямі – один з найкраще розкручених з них. У багатьох це місто асоціюється з шиком і блиском багатого життя, часто густо кримінального походження, так яскраво зображеного у фільмі "Обличчя зі шрамом" з Аль Пачино у головній ролі, та веселими безтурботними пригодами з тими ж злодіями, поліцейськими та красивими дівчатами, показаними у п’ятій серії популярного серіалу "Поліцейська академія" під назвою "Місце призначення: Маямі-біч". Отож, вперед за пригодами до Маямі!!

Щоб дістатися Маямі з Кейпу Канаверел, ми, дві дівчини з України, які не водять автомобіль, змушені були викликати машину, яка б за кругленьку суму (ще й з маленьким гачком) доставила нас до Орландо, де ми мали сісти на автобус уже випробуваної компанії "Грейхаунд", транспортом якої ми кількома днями раніше приїхали з Нью-Йорка до Вашингтона. При вході до автобусної станції у нас ретельно перевірили багаж, навіть ретельніше, ніж це роблять в аеропортах. Ми спочатку здивувалися чому. Загадковість цього акту стала розсіюватися, коли автобусний термінал почав наповнюватися іншими пасажирами, більшість з яких виглядали бувалими афро-американськими хлопцями з робочих кварталів. І я знову зрозуміла, що цей стиль поведінки та одягу, який так стрімко став популярним в усьому світі (мішкуваті штани, які носяться не просто, щоб трішки виглядало спіднє вбрання, а значно нижче "тієї частини тіла, спина втрачає своє горде ім’я" (с), бейсбольні картузи, насунуті на очі, ланцюги на шиї), скопіювати неможливо – з цим потрібно вирости.

Пригоди почалися, щойно ми від’їхали від вокзалу. Щоб не приваблювати нічию увагу, ми з Оксаною, скромно втупивши очі в книжки, тихенько собі читали – такі собі сірі мишки у череві "Сірої гончої". Раптом в автобусі зчинився ґвалт вигуків усіх можливих комбінацій усталених виразів зі словом "маза" і означенням (чи може навіть, для філологів, прикладкою), яке його часто супроводжує, на літеру "ф". Ми з Ксю нервово перезирнулися. Аж з’ясувалося, що у нас просто розірвало праве переднє колесо (Хух!). Уся братія повискакувала з автобуса і почала активно обговорювати цю подію та знімати пошкодження на мобільні телефони (у цьому я уподібнилася нашим колоритним супутникам також).

Колесо замінили лише через години дві (миттєвий капіталістичний сервіс виявився ще одним міфом!!!:))), тому до Маямі ми дісталися далеко за північ (до того, ж у нас була ще одна затримка на півгодини, коли водій викликав поліцію через надмірний галас в автобусі – коли схожий на вусатого підстаркуватого колобка охоронець порядку закотився в автобус і грізно вивів афро-американського дідка, який просто обурювався тривалими затримками у дорозі, бо йому треба було вранці бути в Маямі на роботі, справжнє джерело галасу за нашими спинами раптово стихло, перетворившись на стривожене шушукання, що супроводжувалося побрязкуванням пивних пляшок, які були спішно складені у кульки і винесені з автобуса, як небезпечний речовий доказ (поліцейський-колобок потім, правда, змилостивився та відпустив дідуся, і, щойно той зайняв своє місце, як ми продовжили нашу захоплюючу подорож :).

Що ж воно за місто оте Маямі? Це – один з лідерів Сполучених Штатів у сфері фінансів, комерції, культури, медіа, розваг, мистецтва та міжнародної торгівлі; воно займає 7-ме місце в США і 33-є у світі. У 2008 році його назвали найчистішим містом Америки завдяки високій якості повітря, великим озелененим площам, чистій питній воді та прибраним вулицям. У 2009 році Маямі було названо найбагатшим містом США за покупною спроможністю та п’ятим найбагатшим містом світу. Промовистим є той факт, що у центрі Маямі знаходиться найбільша кількість представництв міжнародних банків у США. Понад два десятиліття Маямі також утримує горде звання "Круїзної столиці світу", адже маямський порт здійснює найбільші круїзні операції з найбільшими круїзними лайнерами найбільших круїзних компаній.

Але ми гуляти Маямі не пішли – ми одразу подалися прямісінько на Маямі-Біч, що є окремим муніципалітетом, передмістям звичайного Маямі, від якого його відділяє Біскейнська затока. Зайве, мабуть, говорити, що Маямі-Біч – це один з найвідоміших курортів Америки ("є-є-є"! натовпи строкато розОдягнених і роздягнених відпочиваючих у чорних окулярах, з білозубими посмішками кінозірок на засмаглих обличчях і півлітровими чарками різнобарвних алкогольних коктейлів у руках – а таки правий був старий добрий Том Вульф (дивись мій репортаж про Мис Канаверал), Маямі-Біч таки дійсно зна-а-а-чно відрізняється від Какао-Біч...:))))

Думаю, ви не здивуєтеся, коли я скажу, що ми знову весь день ніжилися на пляжі, до того ж тут, під щедрим квітневим маямським сонцем, можна повноцінно засмагати принаймні годин до шести.

Вечір ми провели зі знайомими, з якими ми зустрілися рік тому в Японії (серед яких був і той мій супутник, з яким я подорожувала з Токіо до Осаки, і який повідав мені про Мис Канаверал і його дива (дивися замітку про Космічний центр ім. Кеннеді). Вони показали нам найцікавіші місця:

- "історичний" (1979 року) квартал у стилі ар-деко;

- Зоряний острів – Стар-Айленд – овальний штучний острів посеред Біскейнського заливу (при в’їзді на Стар-Айленд знаходиться пост охорони – це місце облюбувала собі велика кількість багатих знаменитостей, серед яких баскетболіст Шакіл О’Ніл, актор Уілл Сміт, співачка Мадонна, актор Сильвестр Сталлоне);

- Сусідній острів Палм-Айленд, де у будинку з 14 кімнатами жив знаменитий гангстер Аль Капоне.

Нещодавно читала книжку всесвітньо відомого ведучого CNN Леррі Кінга, про те як розмовляти де завгодно, з ким завгодно і про що завгодно. Виявляється, що він починав свою кар’єру тут на Маямі-біч у радіо-студії на Вашингтон-авеню.

Наступного дня ми мали відлітати додому. Зранку ми знову сходили на пляж, пофотографувалися, повернулися у готель і виїхали в аеропорт (по дорозі, до речі, серце потішила невеличка церквочка з українським прапором поруч на флагштоці).

О 18:25 Боїнг-777 компанії American Airlines піднявся у небо, і ми помахали Америці рукою зі сподіванням на нову зустріч з нею.

Це була цікава та пізнавальна подорож. Коли в Україні у мене запитували, "ну, як ти відпочила?", я відповідала, що це був не відпочинок, а експедиція. Знайомство з країною, яку я знала до цього заочно. Країною очікувань і розчарувань, країною можливостей. Країною, яка вчить вірити у себе і у свої сили.

Будьте сильними та знайте, що сила завжди у вас самих. Бажаю вам цікавих і захоплюючих подорожей!  :)