Рутину Зануднівну - Геть! або Вперед, на Кіпр!

Рутину Зануднівну - Геть! або Вперед, на Кіпр!

Якщо Женя Лукашин із всенародно улюбленого фільму Ельдара Рязанова щороку ходив з друзями до бані 31 грудня, то я 30 квітня (інколи 1 травня) кожного року, починаючи з 2005-го, хапала свій купальний наряд і щодуху мчала в аеропорт, аби відлетіти до Туреччини - у нас іще прохолодно, а там уже і позагорати, і покупатися можна. Однак, незважаючи на те, що в Туреччині мені подобається, все ж одного разу я несподівано ледь не перечепилася через кипу чемоданів своєї тітки Рутини Зануднівни, яка постійно і всюди за мною ув’язується, куди б я не зібралася. Отож, щоб сплутати їй усі карти цього разу, я вирішила податися десь у тому ж напрямку, але до іншого місця призначення…

Власне, довго розробляти план і безцільно водити вказівним пальцем по карті не довелося – майже одразу за південним турецьким берегом палець уперся у невеличкий острів з чотирма літерами на ньому – К, І, П та Р. Ну ось, далі й мудрувати нічого.

Кіпр - це третій найбільший острів у Середземному морі. Втім його площа всього на півтора Києва (тисячу двісті км. кв.) більша за найменшу українську область, Чернівецьку, і складає 9251 км. кв. На цій території проживає понад один мільйон людей.

Тоді, як в Україні така територія є частиною держави, то на Кіпрі умудрилися умовно вмоститися аж три – Республіка Кіпр, Турецька Республіка Північного Кіпру, визнана лише Туреччиною, та дві Суверенні військові бузи (Акротірі та Декелія), які належать Великобританії.

Переліт до кіпрської Ларнаки триває стільки ж скільки до турецької Анталії (десь дві з половиною години), але при цьому ви встигаєте подолати відстань від Туреччини до Кіпру (72 км у найвужчому місці, як пізніше стверджував гід), двічі пролетіти над самим островом, облетіти його з одного боку (наскільки я могла зрозуміти, зі східного (нехай пілоти "Аеросвіту" мене поправлять) і нарешті приземлитися – така траєкторія заходу лайнера на посадку дає можливість добре роздивитися Кіпр з неба… щоправда, у нашому випадку, частина острова була схована під хмарами, які, скупчившись, утворили свій небесний Кіпр, що плавав у повітряному Середземному морі, майже точно відтворюючи контури земної тверді під ним.

Хоча вибираючись з Києва ми прагнули потрапити на спекотний південь, погода на Кіпрі видалася прохолоднішою, ніж температурні параметри повітря, зареєстровані тілом перед посадкою у літак в Борисполі кілька годин тому. Втім, мене це не дуже засмутило, адже головне – це погода твого настрою, а з нею найпасмурніший день стає сонячним, до того ж попереду цілий тиждень пригод…