День Незалежності у Києві.

День Незалежності у Києві.

Ну шо, шановні? Розкажу вам про святкування Дня незалежності.
23 серпня - День прапора. Ми з дружиною послухали виступ Президента. Знаю, що наступними словами накличу на себе купу критики.

За всіми психологічними тестами Віктор Янукович був на висоті. Жодних нав’язливих рухів, спокійна, доступна і водночас патріотична промова. Виступ сподобався. Промова була правдивою, логічною і нескучною.

Почалось усе з прийняття рішення: їхати чи не їхати? Бо ж ми зараз за 110 км від Києва, біля Десни. Красу вечорів у Придесенні ви можете побачити на фото. Але бажання побути серед людей, змінити обстановку перемогло.

А приїхали ми з глухого села, де живе лише 150 чоловік. Сільський стиль життя та робота тиснуть на мізки. Ми вирішили покликати на свято кількох знайомих односельчан з дітьми, тим більше, що поїздка з комфортом - у нас власне авто.

Але серпень місяць-пора збирання на городах, всі використовують добру погоду для роботи (так вони маскують справжню причину відмови – безгрошів’я). Шкода, а хотілось подарувати їм радість свята у столиці. Ніхто не поїхав. А ми поїхали.

Святковий настрій зранку створив канал 1+1. Така позитивна, добра передача, а гості і господарі випромінювали енергію і життєрадісність. Подяка.

Вирушили.

Їдемо. 

Приїхали. І ось ми в Пирогово. Саме звідти вирішили почати мандрівку місцями світкування. Ледь знайшли місце для паркування! Дуже багато відвідувачів. І люди йшли не тому, що вхід безкоштовний. А підходили до каси, читали про це і приємно дивувались. Народ любить історію і з задоволенням відвідує історичні місця.

Скаржитись на кризу було неможливо, бо черги за шашликом по 40 гривень за 100 грамів були великими, місцеві кафе та ресторани були забиті. Люди люблять попоїсти. І на здоров’я!

П’яних не було. Ментів теж не було видно. Біля входу дрімали двоє охоронців. І лише якийсь невеликій двортер’єр ліниво іноді погавкував для порядку.

Рухаємось далі. Пролітаємо через розширений Жилянський міст і, поштовхавшись на Голосіївській площі, їдемо на Співоче поле.

Погода дарує настрій. Платимо по 10 гривень за вхід і йдемо дивитись на красу квітів та дівчат. Народу - тьма. На сцені цілий день виступали колективи та солісти з різних куточків України, причому різного віку - від дітей до пенсіонерів. Тисячі людей фотографувалися, ще й в чергзі чекали, щоб сфотографуватись біля композицій. Шашлик по 50 грн, в чергу! Черги за морозивом та бутербродами. Народ любить попоїсти.
А потім ми поїхали на Майдан. Дуже хотілося подивитись на феєрверк. Але про все по порядку.

Як і очікувалося, на сцену організатори не пошкодували грошей. Дуже якісне лазерне шоу на готелі Україна, три величезні екрани. А от зі звуком підкачали, він був вкрай неякісним, чутно було унц-унц-унц від ударних.Не хочеться чіпати виступи артистів, бо кому піп, кому попадя…Бачимо прапори зі словами «революція». Ну, думаємо, невже пропустили мітингувальників? Ні – якийсь журнал піарився. Дуже приємно було дивитись на велику кількість молоді, дітей. Так, феєрверк є феєрверк. Люди люблять видовища, та і я такий самий, чого гріха таїти.

П’яні були, але мало. Ментів - 4 автобуси. А феєрверк був аж о 23 годині, впродовж 10 хвилин. Втомлені, але задоволені, ми поїхали додому.