Ларнака. Або до чого тут черепаха, пальми, сходи, саркофаг і тітка пророка Мухаммеда

Ларнака. Або до чого тут черепаха, пальми, сходи, саркофаг і тітка пророка Мухаммеда

Між нашим селищем і Ларнакою регулярно курсували рейсові автобуси з вартістю проїзду щось на зразок півтора чи два євро. Тож одного полудня ми з моєю подругою Наталею вирушили на оглядини міста.

Ларнака - це третє найбільше місто Кіпру (після Нікосії та Лімасолу), яке розмістилося на південно-східному узбережжі Кіпру. З моїх попереднім заміток вам вже відомо, що тут знаходиться головний міжнародний аеропорт Кіпру.

Заснована вона була нібито одним з онуків Ноя, якого звали Кіттім, тож і місто колись називали Кітіон чи Кітія. Найвідомішим уродженцем міста у стародавні часи був давньогрецький філософ Зенон, який жив тут у 3 ст. до нашої ери. Це той самий дивакуватий любитель висловлювати різні парадоксальні ідеї, на зразок того, що прудконогий Ахіллес ніколи не наздожене черепаху, якою б тихоходною вона не була, адже за той час, за який наш хоробрий герой пробіжить відстань до черепахи, та проповзе вперед на якийсь десяток кроків, а поки син Фетиди киватиме своїми вразливими п’ятами, щоб подолати цей відрізок, тваринка просунеться ще вперед, і так до безкінечності… Зенон також заснував в Афінах школу стоїків і вчив, що людина повинна керуватися у своїх учинках розумом, а не емоціями та настроєм.

Наше знайомство з містом розпочалося зі знаменитої Алеї пальм (або Фінікудес на кіпрському діалекті), що тягнеться вздовж берегової лінії. З одного її боку море, парусні яхти та пляжі з парасольками, а з іншого – звісно, магазинчики, кав’яреньки, ресторанчики, старбаксики, сувенірні лавки, готельчики та всяка інша туристична всячина.

Місцеві жителі називають своє місто на стародавній лад, Скала, що означає "сходи" чи "стежка". Нинішня ж його назва походить від грецького "ларнакс", що означає "саркофаг". Можливо це пов’язано з похованням Св. Лазаря, того самого, котрого Ісус Христос воскресив з мертвих, після чого він ще 30 років жив на Кіпрі, будучи його першим єпископом. На його честь тут, на місці, де він вдруге завершив свій земний шлях, у 9 ст. було збудовано церкву, що є однією з трьох візантійський церков, які збереглися на Кіпрі. Всередині храму знаходиться чудесний барочний іконостас кінця 18 ст. У 1970 році в церкві сталася сильна пожежа, і під час її ремонту у 1972 році під олтарем знайшли мармуровий саркофаг з людськими останками, що були ідентифіковані, як мощі Святого Лазаря, які, як вважають, неповністю вивезли до Константинополя у 989 році.

До цієї церкви ми через якийсь час і вийшли, не особливо довго петляючи вулицями, оскільки йти було зовсім недалеко. Перед цим нам трапилася мечеть – хоча на території Кіпрської Республіки проживає не так багато мусульман, за п’ять кілометрів від Ларнаки знаходиться четверта найважливіша мусульманська святиня – комплекс Хала Султан Текке, де похована Умм Харам, тітка пророка Мухаммеда (про її історію я вже писала у одній з попередніх заміток).

Втім, правду сказати, довго в Ларнаці ми не затрималася – ризикуючи викликати шквал критики любителів і патріотів цього міста, скажу, що наш інтерес до нього (допускаю, що, можливо, і зовсім несправедливо), вичерпався оглядинами знаменитої церкви, після чого ми, ще якийсь час погулявши напівпустими вуличками, вирішили повертатися назад у готель…