Я піднімаюся в Єрусалим

Я піднімаюся в Єрусалим

Ранок наступного дня розпочався о сьомій годині. Сонце життєрадісно сяяло з усіх сил, купол неба аж дзвенів блакиттю – ось-ось мала розпочатися омріяна поїздка до одного з найдавніших міст світу – Єрусалима.

Я вийшла з готелю, щоб сісти у білий мінівен, який мав доставити мене і ще кількох туристів до місця збору, звідки нас мали розібрати по групах. Поки ми кілька кварталів їхали, я розговорилася з нашим водієм, який виявився гідом російськомовної групи. Я розказала йому про свої пригоди у порту Яффо напередодні – йому особливо сподобалася історія про собаку, з якою усі говорили французькою мовою, бо її привів з собою бездомний француз, який тепер жив поруч з портом і допомагав, чим міг, у порту, щоб мати за що жити. Врешті, Олег Кузьмін, так звати гіда, запропонував приєднатися до його групи – у нього якраз було одне вільне місце. Я із задоволенням прийняла його запрошення і не пожалкувала – спасибі пані Долі за те, що вона запропонувала мені такого обізнаного поводиря для знайомства з Єрусалимом. Ця замітка спирається переважно на його розповідь.

Від Тель-Авіва до Єрусалиму – сімдесят кілометрів. Дорога пролягає на південний схід від Тель-Авіва по Середземноморській прибережній рівнині у напрямку Іудейських гір, на відрогах яких і знаходиться Єрусалим.

Єрусалим розмістився на висоті 650-840 м над рівнем моря, через це на івриті кажуть “підніматися в Єрусалим ” (і відповідно "спускатися з Єрусалиму"), що також є метафорою духовного підйому для тих, хто подорожує до святого міста. Так само у 33 р. нашої ери Ієшуа, грецькою Іісус, піднявся в Єрусалим разом зі своїми учнями напередодні свята Пасхи.

У 4 ст. нашої ери місто перетворюється на духовну столицю християнського світу – тут знаходяться святині трьох світових релігій:
• Іудаїзму – Храмова гора та Західна стіна Єрусалимського храму або Стана плачу (Котель);
• християнства – Храм Воскресіння Христова (Храм Гробу Господнього), а також церкви, збудовані у тих місцях, де ступав Христос;
• ісламу – мечеті Аль Акса та Купол Скелі (Куббат ас-Сахра).

Оскільки Єрусалимі знаходиться вище, ніж Тель-Авів, то там дещо прохолодніше, і якщо у Тель-Авіві взимку температура у січні, коли немає дощу, може бути 24-25 градусів, то в Єрусалимі буде 5-7 градусів. Інколи, раз на 3-4 роки, випадає сніг, і тоді Єрусалим завмирає, транспорт не ходить через відсутність снігоприбиральної техніки, яка б розчистила вулиці, тож усі просто чекають, коли той сніг розтане. Шосе також перекриті на відстані 15 км від міста, отож про те, що дорога відкрита, дізнаються за автомобілями з кучугурами на кузовах.

Праотець і родоначальник багатьох народів Авраам (Ібрагім), на вчення якого спираються іудаїзм, християнство та іслам, свого часу сказав, що земля ця (тобто територія нинішнього Ізраїлю) буде текти молоком і медом. "Так і є!" – запевнив нас гід Олег, а потім після короткої паузи додав, – "але він забув сказати, що цю землю треба поливати!" Але кмітливі ізраїльтяни до цього додумалися самі, і сьогодні, завдяки системі штучного крапельного зрошування, сільське господарство Ізраїлю збирає 2-3 врожаї на рік. Така ж система поливу використовується і у лісах. В Ізраїлі по сім місяців на рік не буває дощу, а коли у листопаді сезон дощів таки розпочинається, то усе починає цвісти, зелень набуває соковитості, гудуть бджоли, дозрівають цитрусові, а люди катаються на велосипедах ("в Ізраїлі це зимовий вид спорту", – пояснив Олег).

Тим часом ми проїхали місто Моді’ін, якому усього 18 років (засноване у 1993 році). Гід назвав його уособленням ізраїльської економіки. Місто виникло на місці поселення, яке існувало тут понад 2000 років тому. З нього колись розпочалося повстання Маккавеїв проти греків у 167 р. до н.е. Це перше місто в Ізраїлі, яке було збудоване за попереднім планом. Воно проектувалося, як спальний район для жителів, які працюють в Тель-Авіві або Єрусалимі. Розташоване поруч з основними транспортними шляхами, за 13 км від аеропорту, в екологічно чистій зоні з сосновим лісом під боком, а посеред міста є ще й живописний парк з гористим ландшафтом. У цьому місті знаходиться тренувальна база спортивного клубу “ Maссabim ”, а поруч розкинулося поселення з такою ж назвою – ізраїльтяни називаються його "Америка в Ізраїлі", бо там проживають переважно багаті євреї, які приїхали з Америки.

Далі ми їхали по території, яку в Ізраїлі називають "контрольованою", а в арабських країнах – “окупованою”. Відповідно до Рішення ООН про розділення Палестини від 29 листопада 1947 році, на цій території проживають люди (переважно арабські християни), які номінально є громадянами Палестинської автономії, але сама територія контролюється Державою Ізраїль. За словами гіда, араби історично не живуть у багатоповерхових будинках – вони будують окремі будинки для кожної окремої родини (арабською – “хамула”), які ми могли спостерігати за вікном нашого автобуса, і залишають недобудованим верхній поверх для кожного наступного сина та його сім’ї.

Окрім котеджних будинків, можна також було спостерігати терасні угіддя на схилах гір. Цій технології начебто понад 2000 років, і вона використовується у тих місцевостях, до грунт має кам’янисту структуру.

Їхати дійсно виявилося небагато – незабаром на обрії з’явилися білі споруди Єрусалиму...