Прогулянка Єрусалимом або 30 тисяч доларів на сувеніри

Прогулянка Єрусалимом або 30 тисяч доларів на сувеніри

Якщо Тель-Авів - це світське місто, то Єрусалим вважається духовною столицею трьох світових релігій (християнства, іудаїзму та ісламу). Це відображається не лише у наявності у місті сакральних споруд, але також і у демографічній карті Єрусалима: на заході міста живуть переважно євреї та християни, а на сході – араби-мусульмани, при чому останні, за свідченням гіда, поступово витісняють християн з євреями. В Єрусалимі нараховується десь 750 тисяч населення, 30% яких утворюють ультраортодоксальні євреї, 30% – мусульмани, а всі інші – це світське єврейське населення. За твердженням нашого гіда, жителям Єрусалиму притаманні скромність мислення – тут менше шортів, міні-спідниць і каблуків (хоча я бачила кількох дівчат у такому наряді). Коли така дівчина з’являється, то позаду неї виникає молодіжний рух однієї з місцевих етнічних груп, жартував гід.

На початку 20 століття Британія звільняє Палестину від турків, після чого в Єрусалимі розпочинається активне будівництво зі скла та бетону. Британці видали наказ, щоб усі будинки у місті були облицьовані білою плиткою – завдяки цьому Єрусалим сьогодні представляє собою, як виразився гід, архітектурний моноліт.

"Єрусалим – це місто позбавлене снобізму інших столиць світу," – продовжував свою розповідь гід, "Можливо, через те, що люди тут більше шанують релігійні обряди". Тут, наприклад, більш скрупульозно дотримуються суботи, відповідно до Четвертої заповіді, “Шануй суботу, день Господа”, коли Господь, задоволений плодами своєї роботи, відпочивав. Доба у євреїв розпочинається не зі сходом сонця, а зі сходом першої зірки – отож для суботи це п’ятниця близько 4-5 години вечора. До цього часу треба встигнути вмитися, поробити усі хатні справи та приготувати їжу, адже у суботу не можна навіть розпалювати вогонь (для цього використовуються автоматичні реле). У деяких будинках також працюють спеціальні "суботні ліфти", які просто зупиняються на кожному поверсі. У цей день в Ізраїлі не працює транспорт (через що бажано мати власний автомобіль), а у готелях уся їжа холодна і навіть кавоварки не працюють...

Тим часом ми рухалися містом, і перше, що нам трапилося – це новий єрусалимський трамвай або легка залізниця. Спочатку вагончики два місяці ходили пусті, і ось лише нещодавно почали перевозити пасажирів – при чому перші два тижні це буде робитися безкоштовно! Залізницю офіційно відкрили 19 серпня, буквально за чотири дні до мого приїзду. Перша її лінія має довжину майже 14 км і з’єднує гору Герцля (національне кладовище Ізраїлю, де також похований Теодор Герцль, засновник сіонізму) і Пісгат Зеєв, один з житлових районів на північному сході Єрусалиму.

Нашою першою зупинкою в Єрусалимі став оглядовий майданчик на горі Скопус. Це одна з вершин Оливкової гори, яка відома тим, що тут розмістився один з двох кампусів Єврейського університету. Оглядовий майданчик на цій горі є дуже доречним, адже сама її назва походить від грецького "скопео" – "дивитися" (звідси "мікроСКОП"), отож і гора – Оглядова чи Спостережна. У римлян на цій горі був навіть спостережний пункт.

З цієї гори відкривається мальовничий вид на Старе місто, оточене стінами 16 ст ("Їм усього 400 років – фактично “новобудова” за мірками Єрусалиму," – прокоментував гід.)

Єрусалим вперше згадується 5 000 років тому на глиняних табличках, знайдених у Єгипті. Євреї називають його "Єрушалаїм", араби – аль-Кудс (або "священний). Він виник на місці Міста Давида, яке цар Давид (той, який подолав велетня Голіафа) заснував як столицю Іудеї. Потім місто зруйнували грізні римляни, у 7 ст. – прийшли мусульмани, у 12 ст. – хрестоносці, у 16 ст. – турки, і врешті – англійці. У 20 ст. Єрусалим вступив все ще невеличким містечком, яке майже повністю знаходилося у межах стін старого міста, усього 2,5 км у периметрі..

З нашого оглядового майданчика було дуже гарно видно золотий купол мечеті Куббат Аль-Сахра (або Купол Скали), збудований у 7 ст. на місці зруйнованого Єрусалимського храму, збудованого мудрим царем Соломоном (сином царя Давида).

Зліва від нас височілася оливкова гора, з якої свого часу до Єрусалиму на білій ослиці спустився Ісус. На ній також знаходиться Гетсиманський сад, у якому Ісус провів останню ніч перед стратою. Сьогодні у цьому саду розмістилася католицька базиліка та російський жіночий монастир Марії Магдалини з Церквою Вознесіння 1878 року, дзвін для якого привезли на теплоході “Адмірал Корнілов”, який курсував між Ізраїлем і Одесою. На території монастиря також розмістилася Каплиця знаходження Голови Іона Хрестителя.

Оливкову гору від Храмової гори відділяє Кедронська долина, де можна побачити кладовище, яке вважається "престижним" завдяки своїй близькості до Храмової гори. Води з Кедронської долини були відведені до 500-метрового тунелю – сьогодні можна замовити собі пригодницьку екскурсію і пройтися по цьому тунелю з ліхтариками і по коліно у воді.

Далі ми поїхали до Старого міста та, після короткої зупинки навпроти Оливкової гори, вздовж його стін повз мечеть Аль-Акса, де колись був заснований орден Тамплієрів, трьох забудованих арок воріт Хульди, через які колись відбувалося паломництво на Храмову гору, а також так зване "Село Давида" – власниками його будинків начебто є дуже багаті євреї, які проживають в Америці і приїздять до Єрусалиму лише на свята.

Перед входом до Старого міста ми прогулялися кварталом, відтвореним у стилі Єрусалиму 19 ст. На вулиці були виставлені на продаж скульптури якоїсь миткині – Зірка Давида з двох людських фігур, Далила відрізає волосся Самсону, жіночі та чоловічі статуетки і таке інше. "Якщо хтось з вас запланував витрати на сувеніри 30-40 тисяч доларів, то ви можете замовити собі котрусь із цих скульптур, – не моргнувши оком, запропонував гід. – Приїжджаєте додому, а вона уже стоїть у вас на дачі". Але, навіть якщо ви не схочете купувати скульптури, то витрати таку суму на інші сувеніри у Єрусалимі дуже легко, і продавці вам у цьому радо допоможуть – тут можна купити все від свічок та іконок, які вас закликають освятити у Храмі Гробу Господнього, до запальничок, ручок, блокнотів, брелоків та інших брязкалець і пилонакопичувачів з чудодійними властивостями)).

Нарешті ми увійшли у Старе місто і довго блукали його вуличками – спочатку по вірменському кварталу, потім – по єврейському, вийшли до Стіни Плачу і потім рушили по нинішньому мусульманському кварталу, через який колись проліг Шлях Скорботи, яким Ісус Христос підіймався на Голгофу...