Єрусалим молиться або Західна Стіна та Золотий Семисвічник від українця

Єрусалим молиться або Західна Стіна та Золотий Семисвічник від українця

Блукаючи старовинними вуличками Єрусалиму, де, за виразом гіда, "немов на ліфті часу", подорожуєш у різних епохах, а, обмежений з усіх сторін стінами, Єрусалим розростався вертикально, а не горизонтально, ми поступово наближалися до Західної стіни або Стіни плачу, також відомої, як Котель. Це частина підпірної стіни, яка колись оточувала Храмову гору, і збереглася від Другого Єрусалимського Храму, збудованого на місці Першого Храму та зруйновано римлянами у 70 р. н.е. Це сакральне для євреїв місце, де вони оплакують руйнування їхньої святині та молять Бога про відродження свого народу у своїй країні.

При підході до площі, на постаменті під скляним ковпаком привертає увагу величезна золота Менора (семисвічник). Колись така менора зберігалася у шатрі зборів, поки євреї поневірялися пустелею, а потім – у Єрусалимському храмі до його руйнування. Це один із символів юдаїзму, який навіть присутній на гербі Ізраїлю. Золота Менора, встановлена неподалік від сходів, які ведуть на площу Західної стіни, була реконструйована у якості подарунку на кошти українського підприємця Вадима Рабиновича, про що свідчить надпис під нею, і призначена для використання у третьому Храмі. Кажуть, що коли український прем’єр Микола Азаров побачив цю менору під час відвідування Єрусалиму і дізнався її історію, то він сказав про Рабиновича: “Нам він такі подарунки не робить!”. Українці доклалися також і до реконструкції інших об’єктів у Єрусалимі, як ось, наприклад, синагога "Хурва", фото якої я розмісила не за хронологією одразу після Менори. А ось на наступній світлині можна побачити картинку, яка відтворює вигляд площі у стародавні часи до руйнування Храму.

При підході до Стіни усі пов’язують собі на руку червону шерстяну нитку. Це частина нитки, якою за традицією обмотують гробницю Рахілі, однієї з двох дружин Якова, третього біблійного патріарха, усі потомки якого є євреями або ізраїльтянами. Вона носиться на лівому зап’ястку, при цьому зав’язується сімома вузлами з промовлянням певних молитов, які захищають від усіляких чужих недобрих намірів.

На площі перед Західною стіною було багато людей у святковому одязі – вони прийшли відзначити досягнення їхніми дітьми релігійного повноліття – у хлопчиків це відбувається у 13 років і називається "бар-міцва", а у дівчаток – у 12 років і зветься "бат-міцва". З цього моменту молоді люди стають відповідальними за свої вчинки, мають дотримуватися усіх етичних і ритуальних норм, а також здобувають право брати участь у житті єврейської громади. З цієї нагоди діти отримують подарунки: релігійні книги, облігації на навчання, а також талит – покривало, яке накидають на себе євреї під час молитви. Образ цього покривала – білого полотнища з синіми смугами – був використаний при створенні прапора Ізраїлю.

Особливо багато люду набилося перед Стіною – жінки з правої сторони, а чоловіки з лівої. Усі молилися або читали молитовні книжки – у євреїв в усьому світі прийнято молитися у напрямку Ізраїлю, в Ізраїлі – у напрямку Єрусалиму, а в Єрусалимі – до стіни Котель. У кожній щілині у стіні та поруч з нею можна було побачити силу-силенну записок, на яких люди пишуть свої прохання до Бога. Якось зворушливо виглядали сірі горобчики, які то тут, то там примостилися у видовбаних щілинах Стіни під порослими в ній буйними зеленими кущами, ніби і собі шукаючи прихистку у могутньої сили колись зруйнованого Храму...

Побувши якийсь час біля Західної стіни, ми рушили далі до мусульманського кварталу, де пролягала частина Хресного шляху...