Єрусалим: Pizza Delarosa на Via Dolorosa і секрет дерев’яної драбинки

Єрусалим: Pizza Delarosa на Via Dolorosa і секрет дерев’яної драбинки

Після людної площі біля Західної стіни, мусульманський квартал видався якимось на диво тихим і спокійним, хоча й нагадував східний базар – гори усілякого краму пропонується тут на кожному кроці.

Дорогою нам час від часу траплялися хлопці з автоматами, що не є чимсь характерним саме для цієї частини Єрусалиму, адже люди зі зброєю наперевіс – це досить звичне видовище в Ізраїлі взагалі.

Знайомитися з Хресним шляхом або Шляхом скорботи (Via Dolorosa), яким Ісус Христос ішов до місця свого розп’яття, ми почали з П’ятої зупинки. Вражало те, що прямо під табличкою з написом Via Dolorosa, красувалася реклама піци, при цьому досить цинічно спотворюючи назву самої вулиці – "Pizza de la Rosa".

Всього Хресний Шлях нараховує 14 зупинок, які у католицьких храмах відображаються у вигляді 14 образів (вони називаються стаціями), що розміщуються по периметру католицького храму. Під час релігійної процесії, перед кожним з цих образів читаються відповідні молитви. Отож, цими зупинками є:

I. Ісуса засуджують на смерть
II. Ісус бере на себе хрест
III. Ісус падає перший раз під хрестом
IV. Ісус зустрічає свою Матір

Ці чотири зупинки ми пропустили, а почали, як я вже згадувала з П’ятої:

V. Симон з Киринеї допомагає Ісусові нести хрест. Тут Ісус похитнувся під хрестом і обперся на стіну – на камені, на який лягла його рука, залишився відбиток його долоні, який можна побачити на фото.

VI. Вероніка витирає Ісусове обличчя. Після цього на її лляному платку залишився кривавий відбиток лика Христа, який християни шанують як образ Спаса Нерукотворного.

VII. Ісус знову падає під хрестом. Це відбувається біля Судних воріт. З цього моменту для нього зникла всіляка надія на можливість оскаржити винесений йому вирок – це право втрачав будь-який засуджений, який опинявся за воротами Єрусалиму.

VIII. Ісус просить Єрусалимських жінок, щоб не плакали а за ним, а радше побивалися за собою та своїми дітьми.

IX. Ісус падає третій раз. На цьому місці зараз знаходиться російська православна Церква Олександра Невського.

X. З Ісуса здирають одяг
XI. Ісуса прибивають до хреста
XII. Ісус вмирає на хресті
XIII. Ісуса знімають із хреста
XIV. Ісуса кладуть до гробу

Ці останні п’ять зупинок знаходяться у Храмі Гробу Господнього, до якого ми і попрямували.

Отож, Храм Гробу Господнього, містить у собі Голгофу з Розп’яттям Христа, на яку тепер піднімаються сходами; під Розп’яттям у невеличкій капличці можна побачити скелю, яка, за легендою, розкололося, коли Христа розіп’яли. За переказами, саме у цьому місці було поховано першу людину, створену Богом, Адама (Голгофа на арамейській мові означає “череповище”). Коли кров Христа просочилася крізь ґрунт гори та впала на череп Адама, то череп повернувся – від цього скеля і розкололася.

Храм розділений між шістьма конфесіями християнської церкви – греко-православною, католицькою, вірменською, коптською, сирійською та ефіопською. Кожна них має свої каплиці та свої години для моління. Для того, щоб уникнути сварок між представниками різних конфесій, ключі від храму зберігаються у арабській мусульманській родині ще з 1192 року, а право відкривати двері належить іншій мусульманській сім’ї. Ці права передаються віками у цих родинах від батька до сина. До того ж, у 1853 році турецький султан видав указ, відповідно до якого за відповідними конфесіями назавжди закріплялися ті частини храму, які їм належали. Символом незмінності цього порядку стала невеличка драбинка приставлена до вікна справа над входом до Храму – вона залишається на своєму місці з того часу, як її там застав султанський указ.

У Храмі також знаходиться так звана Кувуклія або соборний Храм, що складається з притвору Янгола, який відсунув камінь від печери, у якій покоївся Ісус, і самої печери (2х1.9м), де під мармуровим обличкуванням зберігається камінь, на який поклали Ісуса, після того, як його зняли з хреста. Тут же на Великдень проводиться церемонія Виносу Святого світла або Благодатного вогню, який на це свято сходить до Храму з небес.

Поруч з Кувуклією є невеличка кімнатка, у яку не завжди потрапляють туристи, але наш усезнаючий гід нас туди провів – у ній зберігаються меч і шпори Готфрида Бульйонського, який був одним з провідників Першого хрестового походу у 1096-1099 роках. Після захоплення Єрусалиму, його було проголошено правителем Єрусалимського королівства. Втім, скромний Готфрид узяв собі лише титул барона та “Захисника Гробу Господнього”, відмовившись коронуватися у місті, де Христос був коронований терновим вінцем. Частинка того вінця, до речі, начебто також зберігається у Храмі.

У підземеллі Храму Гробу Господнього також є Підземний храм знаходження Животворного хреста – за легендою у цьому місці знайшли три хрести, і для того, щоб з’ясувати, який з них належить Ісусу, по черзі прикладали всі три до хворих людей. Таким чином виявили хрест, після прикладення якого люди зцілювалися, що, як вирішили, свідчило про те, що саме на цьому хресті був розіп’ятий Ісус Христос.

На відвідинах Храму Гроба Господнього моє знайомство зі Старим містом Єрусалима того дня завершилося. Виїжджаючи у напрямку аеропорту, я по дорозі також змогла побачити деякі дипломатичні (консульство США) та адміністративні споруди, такі як Кнессет (ізраїльський парламент), будинки Уряду Ізраїлю та Верховного Суду, а також Храм книги, дах якого схожий на кришку глечика, у якому знайшли кумранські літописи (чи Сувої Мертвого моря), Міст “Арфа Давида” або струнний міст, після чого незабаром я вже просто насолоджувалася прекрасними заміськими краєвидами…

Читайте у наступній замітці те, як з іранською візою та чотирма єгипетськими я проходила контроль на безпеку в ізраїльському аеропорту, а також про соцреалістичні агітплакати на його стінах…