Індія або З чого усе почалося...

Індія або З чого усе почалося...

Коли я повертаюся зі своїх подорожей, у мене часто запитують, чому я обрала ту чи іншу країну. І можна було б сказати, що просто так, без особливих на те причин, але ж насправді це не відповідає дійсності, адже завжди є щось, що навіває нам наші, іноді чудернацькі, ідеї, які згодом переростають на потужний попутний вітер, якому ми радо підставляємо вітрила нашого пригодницького духу… Тож сіла я та й задумалася: що ж воно таке спонукало мене підняти слухавку та замовити квиток до Делі?

І пригадалося мені, що перша серйозна товста книжка, яку я прочитала англійською мовою, називалася “Індія”. До цього долучилися спогади з дитинства про Індіру Ганді та її сина Раджива. У пам’яті сплило фото “бітлів” у різнобарвних сорочках, які махають з вікон поїзда, відправляючись у мандрівку до Індії у пошуках духовного росту, де перебування в одному ашрамі стало нібито одним із найпродуктивніших періодів у творчості ліверпульської четвірки.

У школі я також якось написала реферат про Тадж-Махал і, можливо, про Кхаджурахо (сумніваюся, бо сама собі дивуюся, як я могла розповідати про цей незвичайний храм з його відвертими скульптурними композиціями у нашій досить консервативній сільській школі!).

Одна моя університетська подруга вивчала гінді та провела півроку в Індії, де вона вчилася за обміном у Делійському університеті.

Також якось, перебуваючи у Дніпропетровську, де я невдало взяла участь у відборі до одного телевізійного співочого конкурсу, я, щоб не переживати за себе, переживала, переглядаючи "Мільйонера з нетрів", за долю мумбайського Джамаля Маліка.

Потім я читала про чудеса індійської астрології Наді у книзі “Моя мрія про зорі” американської мільйонерки іранського походження, яка побувала у космосі, Ануше Ансарі. До речі, перша індіанка, Калпана Чавла, літала у космос разом з першим українським астронавтом Леонідом Каденюком, а коли “Союз Т-11”, у якому перебував перший індійський космонавт Ракеш Шарма, у квітні 1984 року стикувався з космічною станцією “Салют-7”, що відбулося над територією сучасної України, то газети написали, що “індійський космонавт з космічної висоти поглянув на землю своїх предків” (про це у своїй книзі “Таємниці розкриває санскрит” написав Степан Наливайко).

Кілька місяців тому я купила книгу “Шантарам” Грегорі Девіда Робертса, яку можна побачити на кожній книжній розкладці столиці, про пригоди автора у тому ж таки Мумбаї.

Ну і, звичайно, хто з нас, дівчат, не пускав сльозу, переглядаючи “Зіту та Гіту”, і хто хоч на раз не зображав Мітхуна Чакраборті, вихиляючи стегнами та приспівуючи “Джимі, Джимі, Джимі, ача, ача, ача”?

Ой, скільки всього виявляється підштовхувало, підганяло та тягнуло мене до Індії! Впевнена, що це ще далеко не все, але ж ви, мабуть, уже знемагаєте від бажання дізнатися про мої власні пригоди у цій чарівній далекій країні, оповитій таємницями казок, переказів і оповідок…

Тож вмощуйтеся зручніше перед вашими моніторами та планшетами і читайте, як усе було… (далі буде)