Джайпур, радість серця мого…

Джайпур, радість серця мого…

З Амеру ми подалися до міського палацу, але дорогою ще встигли ого-го скільки всього…

Джал Махал – Палац на воді

Спочатку ми оглянули Палац на воді або Джал Махал (середина 18 ст.), який розмістився прямо посеред озера Ман Сагар на фоні гір Араваллі. Чотири з його п’яти поверхів знаходяться під водою. Колись махараджі використовували його для проведення вечірок з полюванням на качок, а також у ньому якось жив один з місцевих джайпурських прем’єр-міністрів. Зараз там нічого немає, але про будівлю продовжують дбати. Навпроти палацу в оточеному стінами саду знаходяться кенотафи махараджів (символічні надгробні пам’ятники).

Текстильна фабрика

Не обійшлося, звичайно, і без комерційної складової, яку гід інтригуюче назвав "маленьким сюрпризом". Тож сюрприз полягав у відвідуванні фабрики ксилографії (нанесення малюнків за допомогою дерев’яних форм), килимів і текстилю. Спочатку мені підступно дали в руки ті формочки і я сама зробила собі сувенір у вигляді малюнка індійського слоника, і мені так сподобалося це заняття, що потім я на радощах прикупила собі дорогезне (але розкішне – червоне із золотими візерунками) сарі, з десяток шовкових платків на подарунки, ще якийсь індійський наряд і замовила одну чи дві блузки.

Джантар Мантар – астрономічна обсерваторія

Потім ми відвідали незвичайне та містичне місце – Джантар Мантар. Один з героїв книги Грегорі Робертса "Шантарам" каже, що Коран часто рекомендує у пошуках істини та смислу вивчати планети та зірки. Невідомо, мені принаймні, чи Джай Сингх ІІ, засновник Джайпура, був настільки добре знайомий з Кораном (може й був, адже в Індії тоді правили шахи-мусульмани), але, як стверджує автор придбаної на місці книги "Астрономічна обсерваторія Джайпура", він перечитав кипу тодішньої астрономічної літератури та розглядав зірки щоразу, як йому випадала така нагода ще коли жив маленьким хлопчиком в Амбері, та й взагалі астрономія була його пристрастю, яку йому начебто привила його вчена мати. Отож одного дня Всесвіт навіяв Джаю думку про будівництво цілих комплексів астрономічних інструментів, які він врешті-решт створив у п’яти містах Індії, однак джайпурський є найбільшим і найкращим з усіх. За словами гіда, цей махараджа був таким розумним, що під кінець життя розмовляв 70 мовами (але підтвердженя цьому я ніде не знайшла).

"Джантар" означає “інструмент”, а "мантар" – “формула”, отож разом вони утворюють поняття “рахівниця”. Один дотепний блогер назвав ці інструменти "улюбленими гаджетами індійських звіздарів" (http://www.odnivputi.ru/2011/07/25/dzhantar-mantar-ili-lyubimye-gadzhety-indijskix-zvezdochetov/). Обсерваторію утворюють де пишуть 14, а де – 18 (мабуть, залежить від того, як рахувати) величезних геометричних приладів для визначення часу, спостереження за сузір’ями (тут кожен може знайти свій знак Зодіаку), відслідковування місцезнаходження зірок і визначення координат інших небесних тіл, розрахунку затемнень сонця, визначення місцезнаходження Полярної зірки, розрахунку азимутів зірок і планет у відношенні до екватора Землі. Тут знаходиться найбільший у світі сонячний годинник (Самрат Янтра), 27 метрів у висоту, на якому можна прослідкувати за тим, як рухається тінь зі швидкістю приблизно 1 мм на секунду або 6 см на хвилину. А деякі інструменти нагадують уілтширський Стоунхендж, як от Рам Янтра – з його допомогою визначають висоту та азимут об’єкта, за яким ведеться спостереження.

Міський палац

Джантар Мантар знаходиться поруч з Міським палацом Джайпура, що стоїть у самому серці міста – саме тут проживали місцеві правителі починаючи з першої половини 18 ст. Будівлі палацу вражають вишуканістю та багатством своєї оздоби, а всередині можна побачити колекцію унікальних мініатюр, рукописів, могольських килимів, музичних інструментів, одягу та зброї махараджів. Перед одними з воріт стоять слони вирізані з цільних глиб білого мармуру. Поруч, у колишньому холі для приватних аудієнцій, демонструються величезні срібні чани для води (об’ємом 4 тис. літрів кожен), занесені до книги рекордів Гіннеса як найбільші посудини зі срібла у світі, у яких один з махараджів (Мадхо Сингх ІІ) возив з собою воду зі священної річки Ганг під час подорожі до Лондона у 1901 році для відвідування коронації британського короля Едварда VII – індусам-бо заборонялося перетинати море, оскільки вважалося, що вони таким чином можуть втратити свою віру, тож махараджа взяв з собою святу воду, аби пити її дорогою та місці призначення і таким чином убезпечити себе від такого нещастя. У холі для публічних аудієнцій можна побачити портрети махараджів, художні мініатюри та трьохсотрічний килим, жодного разу не реставрований, що виглядає майже як новий. Стіни палацу прикрашені майстерними розписами, у доповнення до яких невпинно фотографувалася на їхньому фоні:).

Вечірній Джайпур

Після прогулянки Палацом, невеличкої сесії аюрведи та півторагодинного відпочинку у готелі завершальним акордом цього насиченого враженнями дня стала поїздка у гори для споглядання заходу сонця. Ми бачили диких павичів, які розгулювали, немов кури, у чагарниках, або сиділи на деревах, як галки (гід сказав, що тут нібито водяться й тигри – все може бути, це ж неймовірна Індія!), навідалися в Нахаргарх Форт, звідки відкрився захоплюючий вид на вечірній Джайпур, а також піднялися на вежу місцевого індуїстського храму, куди навіть мій усезнайко-і-всюдибувко гід потрапив вперше…

Під кінець дня у мене було враження, ніби я провела у цьому місті принаймні тиждень… Спогади про нього уже звели у моєму серці рожевостінний Джайпур-махал, куди я час від час навідуюсь до скарбниці щасливих посмішок:)…

Пішла спати… Завтра о 6:00 від’їжджаю до Агри дивитися легендарний Тадж-Махал… (далі буде)