Закатувати до смерті, прикриваючи помилки СБУ?

Закатувати до смерті, прикриваючи помилки СБУ?

Україна говорить про права людини, відомих політиків, які відбувають покарання, лікують іноземні лікарі. А звичайна людина, нехай навіть і засуджена, приречена на смерть від знущань і ненадання медичної допомоги.
Мешканець Київщини Юрій Зубко (на знімку) понад 18 місяців провів у слідчому ізоляторі. Що таке Лук’янівське СІЗО, він знає не з чуток. Моторошні побутові умови й убогий тюремний раціон остаточно підірвали і без того слабке його здоров’я. Вийшов чоловік звідти вже інвалідом. До будівлі Оболонського райсуду міліціонери заносять ноші, на яких лежить змучений тяжкохворий чоловік, прикутий наручниками до тих же носилок. Чоловік піднімає голову, торкається простягнутої руки сина й старенької матері (жінку, що заходиться сльозами, доблесні правоохоронці поспішають відтіснити). Ноші з хворим не проходять у двері, їх заносять боком, мало не викинувши з них людину. Кидають на підлогу клітки.
Це не кадри з фільму жахів, а реальні події жорсткого сьогодення.
Майже півтора року тяжко хворий Юрій Зубко знаходиться під слідством й утримується в Лук’янівському СІЗО без належної (читай - ніякої) медичної допомоги. Найстрашніше те, що людина потрапила за грати, не переступивши рамки закону.
Історія ця почалася ще в листопаді 2008 року, коли під Житомиром доблесні «бійці невидимого фронту», а саме – СБУ з широким розмахом «взяли» на хабарі працівника МВС України підполковника міліції Віктора Нікітенка. Ну, тут, як «взяли», так і відпустили, а замість нього за грати потрапив його знайомий Юрій Зубко.
Як розповів син затриманого, а згодом і він сам, у старовинному містечку Радомишль на Житомирщині діяли дві жінки – мати й донька. Одна з них, генеральний директор ТОВ «Терра» Юлія Воєводич, шахрайськими діями й підробкою документів привласнила чималий шмат землі (людські паї), а її мати, Світлана Гамаля (на той час мешканка міста Глобино Полтавської області), перебуваючи в сусідній Польщі, з пістолета «Вальтер» убила людину. І знаходилася в міжнародному розшуку. Столичний міліцейський полковник шантажував жінок, обіцяючи вилучити й закрити їхні кримінальні справи за кругленьку суму – 120 тисяч доларів. Але ж він не настільки дурний, щоб самому «по вуха вляпуватися» в «брудні» гроші. Тому бравий полковник і попросив свого давнього знайомого водія-дальнобійника 11 листопада 2008 року з’їздити за вказаною адресою в Києві на Оболонському проспекті (де реально проживала мадам Войнович) і забрати пакета з документами. Оскільки чоловіки приятелювали, Юрій, нічого не підозрюючи, погодився. За якийсь час йому зателефонувала жінка й сказала, що в неї (даруйте за побробиці) відкрилася сильна маточна кровотеча, і вона, чекаючи на приїзд карети «швидкої допомоги», не може зустрітися з Юрієм. Та за кілька хвилин «хвора» знову зателефонувала, вийшла з дому й передала Зубку пакет (кажуть, що з грошима).
Ось тут і починається історія в стилі американського вестерну, коли браві «копи», налетівши гуртом, знешкоджують особливо небезпечного злочинця.
В момент передачі документів на машину налетіло кілька, як потім вияснилось, працівників СБУ з підрозділу «Альфа», які, як запевняє звинувачений, підкинули пакет с «міченими» спеціальною фарбою грошима, сказавши аби Юрій передав цей пакт Нікітенку. Коли ж той відмовився від пакету, «СБУшний» начальник сказав: «Тоді цей пакет буде твій». Самого ж Юрія «силовики» жорстоко побили й відвезли до ІТУ СБУ. Там над чоловіком понад добу продовжували знущатися й катувати: били, робили якісь уколи, примушували прийняти якісь таблетки, аби лише він підписав свідчення проти Нікітенко. Затриманням керував Олег Петрович Салюк. І ніхто із «захисників безпеки держави» навіть не потурбувався дізнатися, а як же себе почуває затриманий? Нікого не цікавило, що незадовго до цієї трагедії Юрій переніс перфоровану виразку шлунку операцію з видалення третини органу травлення і серйозну операцію на плечі. Під час затримання Юрія, СБУшники від «щирого серця» розірвали чоловікові плечовий м’яз, а його виразка розірвалась сама, від перенесеної «шокотерапії». Ну, тут уже, звісно, шила в мішку втаїти б не вдалося і затриманого повезли до лікарні швидкої й невідкладної медичної допомоги, де його прооперували й, навіть не давши як слід відійти від операції, відвезли знову до СІЗО. А ось травмовану руку, незважаючи навіть на вимоги лікарів, правоохоронці зашити не дали, мовляв, заживе й так! (Якщо не помре від тюремної баланди замість дієти або від зараження крові).
- До затримання Ю. Зубко переніс три операції з резекції й реконструкції шлунка, - розповідає адвокат затриманого. - Крім того, при арешті його сильно побили правоохоронці. Вони завдали Юрію ударів у живіт, що спричинило розрив післяопераційних швів. Ушкодили йому й хребет. Весь період утримання під вартою чоловік страждає від сильного болю в області живота, не пересувається, не може сидіти або стояти. Також він нормально не харчується: будь-який прийом їжі закінчується стражданнями. Нижня частина тіла в нього нерухома. В туалет він ходить тільки за допомогою співкамерників. Його регулярно б`ють слідчі. У такий спосіб вони намагаються вибити з нього показання.
Зубко стверджує, що в результаті всього пережитого, він не пам’ятає, які свідчення давав, але запевняє, що він не підписував ніяких протоколів, а підпис під документом – абсолютно не його (у графологічній експертизі йому було відмовлено!
Цікаво, що свідками жорстокого затримання Юрія Зубка були працівники міліції з Глобіно, які приїхали затримувати Світлану Гамалю. Вони намагалися втрутитися й потім підтверджували затримання, проведене з порушенням усіх законодавчих норм.
Як вияснилося згодом, 12.11.08 року кримінальну справу №50–5361 було порушено за заявою Юлії Анатоліївни Войводич, яка, за деякими даними, була інформатором СБУ. І, мабуть, не без підказки «покровителів», Юлія, турбуючись про долю матері, ще в 2001 році повідомила судові про те, що її мати зникла безвісти майже рік тому. Згідно з чинним законодавством, Світлана Гамаля відтепер вважалась померлою, а дочка отримала свідоцтво про її смерть (на живу матір). Звісно, хто ж на метрвих веде кримінальну справу? Нема людини – нема проблеми. Через пару років Світлана Гамаля раптово «оживає з мертвих» і навіть купує разом з донькою квартиру на столичній Оболоні. «Воскресла» вбивця отримує новий паспорт з суттєвими поправками в біографічних даних. І жила б вона спокійнісінько далі, якби не влізла разом з донькою в чергову аферу, тепер уже на Житомирщині. Тут уже міліціонери виявилися більш професійними, підключили своїх полтавських колег і проти «колись померлої, а потім воскреслої» пані Світлани знову було порушено кримінальну справу. Її розшукують по всьому світу, а вона спокійнісінько живе собі вдома, з донькою й зятем. Ось така гра в піжмурки! Цікаво, як, працівники такої поважної структури, як СБУ могли піти на зв’язок із настільки сумнівними особами? Ні для кого вже давно не є секретом, що СБУ й міліція давно вже є заклятими «друзями», які тільки й чекають, щоб «нарити компромату» один проти одного. А тут – такий шанс! Та трохи перестаралися й «наломали дров». Тут уже варто рятувати честь мундирів, хай навіть ціною здоров’я, а чи й життя «рядового пішака» Юрія Зубка. Хіба хто міг подумати, що цей тяжко хворий чоловік виявиться таким міцним горішком й не лише відмовиться підписувати усі зшиті білими нитками протоколи, а й з усіх сил чіплятиметься за життя?! От і триматимуть безвинного чоловіка на Лук’янівці до тих пір, доки він остаточно не зламається або й зовсім «випадково» не помре від раптової зупинки серця. Тим паче, що, як стверджує підсудний, з 25 вересня минулого року, після «розмови по душам» у кабінеті начальника Лукянівського СІЗО його стан раптово погіршився. Та й було чому.
Того дня, коли батька привели до кабінету начальника СІЗО, там уже було троє незнайомих батькові людей, - розповідає син підсудного Олег, - Батьку запропонували взяти все на себе, бо, мовляв, буде погано. А коли той відмовився, йому пояснили, що таке «погано». Після цього «пояснення» батько переніс дві операції й став повністю лежачим (хоча працівники столичної прокуратури й запевняють, ніби Юрій Зубко симулює хворобу, син і адвокат підслідного мають усі медичні довідки, що підтверджують його тяжкий стан здоров’я).
Після цього хворого, який потребує стаціонарного лікування й постійного медичного нагляду, переводять з медичного стаціонару ізолятора до звичайної камери, майже не надаючи медичної допомоги. За словами сина затриманого, під час гострих болів батьку вводять такий препарат, як аміназин, який пригнічує центральну нервову систему й хворий спить. Лише 24 лютого цього року після численних звертань до керівництва СІЗО й Департаменту з виконання покарань, Юрію Зубко дозволили провести консультацію в НДІ ім.. Шалікова, але й туди його було доправлено з грубими порушеннями усіх норм конвоювання. А коли син Юрія звернувся до цієї поважної лікувальної установи з проханням надати йому довідку про стан здоров’я батька – він наткнувся на глуху стінку замовчування, а професор Броніслав Полінкевич відмовився оперувати хворого, пояснивши це досить дивно, як для медика: «… бо він – під конвоєм, а значить – злочинець….. Мені міліціонери сказали нічого не писати».
Отже, Юрія Зубко звинувачують за цілою низкою статей: 190 ч.4, 369 ч.2, 27 ч.4. А СБУшний начальник Салюк і слідчий Голосіївського РУ ГУ МВС Віталій Григор’єв навіть беруть покази у Світлани Гамалі (як свідка), яка знаходиться у міжнародному розшуку і спокійненько відпускають її. Трохи згодом слідчий скаже, що він уявлення не мав, що жінка знаходиться в розшуку. Той же слідчий допускається нової грубої помилки (чи умисних дій), намагаючись сфабрикувати проти Зубка новий епізод із вигаданою ситуацією (перевернутою з ніг на голову), пов’язаною з громадянином Балакіним. Той Балакін і не приховує, що працівники СБУ його залякували і під тиском змусили дати неправдиві свідчення проти Юрія.
До фабрикування справи долучається й столична прокуратура, давши довідку, ніби-то Юрій Зубко у минулому мав судимість, ніде не прописаний і ніде не працює. Все це на повірку виявилося суцільною брехнею, але перед Юрієм ніхто й не подумав вибачатися. Показовий і такий випадок: після операції на шлунку Юрій Зубко лежав у лікарні швидкої медичної допомоги під крапельницею, раптом приїхали працівники СБУ, самовільно витягли крапельниці, відключили системи, надягли на хворого наручники й повезли його до суду. Є ще один страшний факт нелюдського ставлення до людей у Київському СІЗО: за те, що після виборів президента України Юрій Зубко підняв питання про фальсифікацію на виборах, його майже на дві доби кинули до карцера.
Протягом усього часу, доки триває слідство, покази свідків постійно змінюються, навіть у протоколах є дивне невідповідність. Так, наприклад, Юрія Зубка затримали 11.08.2008 року, тоді з у нього начебто вилучили «мічені» гроші, а протокол про передачу пакета з купюрами датований десятим листопада (?!). Лише місяць тому працівники СБУ передали слідству речові докази – відеокасети з огляду місця події й затримання Зубка (як виявилося згодом – замість огляду місця події на касетах було зафільмовано допит Юлії Войводич і Світлани Гамалій). Виникає слушне питання: а куди ж поділися ті касети? І куди, врешті-решт, поділися речі, вилучені під час затримання – автомобіль Юрія, паспорти, два мобільних телефони, гроші, доля яких невідома досі. А в матеріалах слідства з’являється розписка: «Я, Зубко Олег Юрійович (син затриманого) отримав 11.11.08 машину батька і всі належні речі, які були в автомобілі». Олег же запевняє, що він ніякої розписки не писав, бо в той час знаходився у Харкові на навчанні (що підтверджено відповідними документами) і ніяких батькових речей не отримував. А у графологічній експертизі йому відмовлено. Надзвичайно цікавим є й той факт, що Світлана Гамаля, яка знаходиться в міжнародному розшуку, надсилає до Оболонського районного суду телеграму з таким текстом: «Я тяжко хвора. Всі свої попередні покази підтверджую». Ось так, усе просто, - підтверджую та й годі.
18 березня цього року в інформагентстві УНІАН відбулася прес-конференція на тему «Тортури в Київському СІЗО», де піднімалися питання Юрія Зубка. Наступного дня мав відбутися черговий суд, але його таємно, без попередження рідних і адвоката Юрія провели на день раніше. Чоловіка повезли на суд майже голого, в самих лише трусах і майці і кинули на бетонну підлогу.
Прочитавши ці рядки, учасники конфлікту можуть украй обуритися. Зобразити обурення простіше, ніж визнати свою провину і грубі професійні проколи або пояснити, чому, наприклад, до цих пір не вжито жодних заходів щодо «воскреслої» матері заявниці? Чому слідство ігнорує всі обгрунтовані клопотання адвоката обвинуваченого Зубко про призначення почеркознавчої експертизи, зміну запобіжного заходу у зв`язку з неприпустимістю утримання його під вартою за станом здоров`я, про проведення судово-медичної експертизи?
Журналісти мають право входити до кабінетів чиновників будь-якого рівня незалежно від їхнього бажання і згоди з метою інтерв`ю та отримання інформації, необхідної для проведення журналістського розслідування. Тому, хочеться комусь чи ні, а спілкуватися з нами доведеться. Хоча потрапити до судді Оболонського суду Дмитра Камбулова, слідчого Григорєва, як і СІЗО № 13 нашому журналістові не вдалося. Навіть після офіційних запитів. А слуханя справи Юрія Зубка в Оболонському суді м.Києва проводиться в закритому режимі.
Складається враження, що комусь дуже вигідна смерть підсудного. І навіть його старенької матері, з якої слідчий Григороєв цинічно й неприкрито вимагав величезну суму грошей. «Він мені каже: давайте гроші, і вашого сина наступного дня випустять додому», - заливаючись сльозами, каже старенька жінка, - «А де ж я їх візьму, ті гроші? Я ледве стрималася, щоб не задушити цю тварюку своїми руками. Почала на нього кричати. Тоді він схопив мене за шкірки й викинув у коридор, розбивши мені обличчя, вибивши зуби й ушкодивши носа. Так, уся залита кровю я й вийшла з міліції. Написала скаргу. Але кому ми потрібні, люди з села. Та щей без грошей?! » Ось такі права людини!
Кілька депутатських запитів щодо ситуації з Зубко направив Юрій Кармазін голові державного департаменту з питань виконання покарань, генеральному прокурору України, міністру внутрішніх справ, голові СБУ, омбудсмену. Відомий правозахисник вважає неприпустимим перешкоджати проведенню судово-медичної експертизи щодо підсудного. Але хіба стане наш "гуманний" суд звертати увагу на дотримання прав людини, особливо якщо мова йде про фактично прикритті працівників СБУ?
Але ж у п. 10 спеціального переліку, затвердженого спільним наказом Державного департаменту з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров`я від 18 січня 2000 року 3 / 6, зазначено: "Захворювання кишечника та інших органів травлення з вираженим синдромом порушення ... є захворюванням, що дає підстави для подання до суду матеріалів про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання ".
Незважаючи на це й ігноруючи загальноприйняті людські норми моралі, слідчий В.Б. Григор`єв відмовив у задоволенні клопотання адвоката підсудного в призначенні життєво необхідної експертизи. Стан здоровя Юрія Зубко значно погіршився. Чоловік, який і так тяжко хворий, оголосив голодування, оскільки серйозно боїться за своє життя й має переконливу підозру, що його можуть отруїти.
Минулого року Юрія Зубко було звільнено з-під варти й визнано невинним «Звільнити за відсутністю складу злочину» - цікавий висновок, чи не так? А майже два роки знущань і, як результат, тяжка інвалідність.
- Я не можу подарувати їм усі знущання наді мною, - розповідає колишній арештант. – Нещодавно до мене приїздили працівники «дуже компетентних органів» і пропонували величезну суму грошей взамін на моє мовчання. Я відмовився. Знаю, що мене можуть знищити, аби не було розголосу, недаремно ж за мною ось уже майже два місяці ведеться зовнішнє спостереження. Але, може я ще встигну щось зробити для того, аби врятувати життя таких само безвинних бідаків, як я. Пан Юрій пообіцяв на шпальтах газет і в телеефірі розповісти про всі беззаконня, що кояться в СІЗО, про те, як юнаків, що потрапили за грати за крадіжку телефону підсаджують на наркоту, «вішають» на них дві-три пограбовані квартири… І ще багато про що…. Слухаючи про це, не хочеться вірити, що таке можливо в цивілізованій державі, але є факти, є свідки, є (поки що) живі люди.
І ось – нова трагедія в житті Юрія Зубко. Вірніше, не нова, а продовження старої. У квітні цього року він отримав повістку до суду, але не на свою, а на неіснуючу адресу. Іпочалися нові кола пекла.
— Після того, як батька відпустили з СІЗО, весь цей час він проживав за адресою реєстрації у смт. Гребінки Васильківського району. Ніколи не змінював місця проживання та не переховувався від правосуддя. 3 квітня цього року до його будинку увірвалися правоохоронці і знову доставили у Лук’янівське СІЗО, — розповідає син Юрія Олег Зубко. – При цьому васильківські міліціонери його дуже сильно побили: розбили голову (що призвело домікроінсульту), поламали ребра, розірвали м’язи на руці, пошкодили сечовивідний канал. Коли батька привезли до СІЗО, його не хотіли брати через те, що він був весь у крові, страшенно побитий. Але після кількох дзвінків кудись-комусь, його прийняли (з порушеннями всіх існуючих норм і законів).
За словами Олега, апеляційна скарга досі не розглядалася. А батько сьогодні перебуває за ґратами у вкрай тяжкому стані. Тільки протягом 2009—2010 років він переніс п’ять операцій на шлунку, не може самостійно ходити і постійно перебуває в інвалідному візку. Син Юрія неодноразово просив суддів змінити міру запобіжного заходу з утримання під вартою на заставу. Адже його нині потрібно лікувати. Та СІЗО цього не роблять.
Складається враження,що комусь дуже вигідний летальний результат... Як-то кажуть, немає людини – немає проблеми.
А ми говоримо про якесь там правове суспільство й засуджуємо нацистсько-фашистськиих катів?

Наталя Плохотнюк
Фото зроблено в Лук’янівському СІЗО у квітні цього року співкамерниками Юрія.
Фото надане Олегом Зубком.