Сутність та особливості «Нейролінгвістичного програмування»

Непорушні постулати базивих принципів НЛП

Нейролінгвістичне (грецьк. neuron – нерв і лат. linguа – мова) програмування (нім. programiren – складати програми) – система опису структури суб’єктивного досвіду, що пояснює специфіку кодування набутої інформації; модель спілкування, яка ґрунтується на виявленні та використанні стандартів мислення; комплекс технік і операційних принципів (контекстуально залежних переконань), на основі яких моделюються ефективні стратегії мислення й поведінки.

НЛП являє собою процес прискореного навчання і перенавчання, позбавлення від небажаних стереотипів поведінки, створення їх нових програм. Особливістю НЛП є те, що на клієнта жодний вплив не здійснюється, йому нічого не нав'язується. Йому просто пропонується вибір тієї чи іншої (потрібної для нього) програми, її засвоєння, закріплення на рівні стратегій роботи вищої нервової діяльності і подальше використання у повсякденному житті. Причому клієнт може (і повинен) доповнити відповідну програму своїми образами [1, c.25].

Базові пропозиції НЛП зводяться до непорушних постулатів.Назвемо деякі початкові постулати.

1. Карта - це не територія.

 Цей образний постулат подає співвідношення суб'єктивного образу світу і самого світу в усіх його проявах. Лише прийнявши постулат, що особисте

бачення світу - це ще не сам світ, можна працювати в системі НЛП. Терапія НЛП не ставить перед собою зміни цілей територій (це не її завдання). Завданням НЛП є виправлення карти, пристосування її до території. Більшість проблем, які мають люди: конфлікти, стреси, фрустрації, неврози, фобії - продукт невідповідності карти і території. Відповідно до цього постулату першочергове завдання психотерапевта - запевнити клієнта, що йдеться про різні речі, і цілеспрямованому впливу буде піддягати карта, а не територія. Згідно з цим, клієнт повинен прийти до переконання, що всі проблеми, які він має у стосунках з іншими, що всі проблеми, які він має у стосунках з іншими людьми, закладені, насамперед, у ньому, а не в оточенні (у карті, а не в території). Тому для того, щоб гармонізувати ці стосунки, потрібно виявити несхожість карти та території і виправити карту. Якщо це відпочатку не буде прийнято, всі терапевтичні сеанси приречені на невдачу.

 Це, безумовно, не свідчить про безперспективність роботи з подібним

клієнтом, просто потрібна детальніша методика опрацювання першого кроку.

2. Свідомість і тіло - це частини однієї і тієї самої системи.

 3. Весь життєвий досвід закодований у нервовій системі людини [2, c.19-20].

 Даний постулат також не є неприродним. Усе, що вкладається протягом

усього людського життя в знання, вміння, навички, здібності і досвід людини, не зникає безслідно. Те, що називається людською пам'яттю, має блоки оперативного використання і довготермінового зберігання. Уміння, навички і досвід, що не використовуються у повсякденній практиці, відкладаються у довготерміновій пам'яті. Зазвичай, людина не має до них доступу, - вона просто не знає його. її свідомість не володіє формулою, за допомогою якої можна відшукати скарб неусвідомленого досвіду. Частіше свідомість, раціоналізуючи всі способи поведінки людини, навіть заважає тому, щоб використовувати людську психіку в повному обсязі, в усій її багатоманітності. Але в екстремальних ситуаціях людина може раптово згадати, зуміти зробити те, що раніше їй здавалося неможливим. Так, раптово згадуються значення іноземних слів, які, наприклад, потрапили у свідомість людини майже в дитячому віці. Таким саме чином, раптово

виявляються здібності і вміння робити щось незвичайне, яке, здавалося б,раніше не зустрічалось в індивідуальній практиці. В цих екстремальних ситуаціях свідомість просто не блокує підсвідомість, відкриває їй дорогу вільного вияву.

 4. Суб'єктивний досвід складається з візуальних образів, звуків,смакових відчуттів та запахів. Це - прості складові досвіду. Але саме на їх основі формуються складніші програми дій та поведінки.

 5. Зміст спілкування будь-якої людини полягає в тій реакції, яку    вона викликає.

 Можна, безперечно, говорити і про різні сенси спілкування: конкретне,

змістовне, ділове. Але в НЛП спілкування розглядається як феномен, що викликає певні реакції у людей, незалежно від того, на що спрямоване спілкування.

 6. У спілкуванні між людьми не буває труднощів, невдач, поразок. Усі результати - це лише вияв зворотного зв'язку.

 7. Будь-яка поведінка орієнтується на вибір найкращого варіанта з тих, що є на даний момент.

 8. Будь-яка поведінка має позитивну інтенцію (намір, цілепокла- дання), оскільки вона адаптується до первісної території.

 Згідно з цим постулатом, людина, спілкуючись з іншою, являє для

останньої її територію, яку вона сама формує відповідно до власної карти. Тому, зустрічаючись у спілкуванні з іншими людьми з поганими намірами, негативною інтенцією, потрібно оцінити її передусім як спрямоване створення власної карти, за якою вона неправильно сприймається співрозмовником як ворожа їй територія. Для того щоб піврозмовником як ворожа їй територія. Для того щоб інтенція співрозмовника була позитивною, потрібно позитивно сформувати власну інтенцію (карту). Тоді все буде сприйматися партнером по спілкуванню як дружня територія.

 9. Кожна людина володіє всіма ресурсами, які необхідні для досягнення власних цілей.

 10. Загальна територія являє собою дружнє, насичене ресурсами середовище [3, c.35-36].

Ознайомлення з практикою НЛП переконує в тому, що цей напрям є оригінальним способом вивчення людини, управління нею. Нині його вважають найефективнішим.

Література:

1.    Крысько В.Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт). – Минск: Харвест. – 1999. – 448 с.

2.    Андреас С., Фолкнер Ч. НЛП. Новые технологии достижения успеха. — К.: София; М.: ИД Гелиос, 2001.

3.    О’Коннор Д., Сеймор Д. Введение в НЛП. — Челябинск: Версия, 1997.