Невивчений урок

Ситуація, яка складається з убивством журналіста Георгія Гонгадзе дедалі більше нагадує невивчений урок.

Ситуація, яка складається з убивством журналіста Георгія Гонгадзе дедалі більше нагадує невивчений урок. У тому сенсі, що ані суспільство, ані тим паче влада не зробили з трагічної смерті журналіста жодних висновків. А влада із подій, які тривають вже десять років після убивства Гонгадзе, не винесла жодних уроків. Хіба що ще раз переконалася у своїй повній безкарності і безконтрольності. І нинішня ситуація із показовим правосуддям над екс-президентом Кучмою – лише додаткова ілюстрація до відсутності висновків і уроків із трагічної події десятирічної давнини.

По-перше, вочевидь, правосуддя над убивцями і замовниками убивства Гонгадзе безперечно має відбутися. Точніше воно має відбуватися не зараз, а мало відбутися ще щонайменше 9 років тому, після касетного скандалу. Адже всі факти, якими сьогодні оперує слідство були відомі й тоді. Отже, така тривалість розслідування лише демонструє безкарність влади в цілому і екс-президента, який вільно святкує День космонавтики у Москві, перебуваючи водночас під слідством, зокрема.

По-друге, правосуддя мало бути здійснено спокійно і об’єктивно, а не у такий театралізований спосіб, під прицілами телекамер і з недоречними коментарями політиків і навколо політичних діячів, як це відбувалося протягом 10 років і відбувається зараз. Зі злочину, із розслідування злочину, а тим паче зі смерті людини не можна, неприпустимо(!) робити шоу. Тим більше неприпустимо намагатися використати це шоу, щоб продемонструвати удавану рівність усіх перед законом і віртуальну справедливість правосуддя, яку так завзято намагається подати суспільству влада через публічність процесу над Кучмою та іншими потенційними замовниками убивства Гонгадзе.

По-третє, таке запізніле і награне правосуддя, яке як виключення лише підкреслює правило безкарності влади, на жаль, не призводить і, напевно, не призведе до сутнісної зміни ситуації із дотриманням прав і свобод людини і громадянина в Україні. Нікуди не зникне свавілля міліції. Влада не перестане тиснути на журналістів, обмежуючи свободу слова і думки та право на інформацію. Журналістів не перестануть бити і залякувати. А декого вбивати… Нікуди не зникне і навіть не поменшає цинізму, із яким з екранів та шпальт нам заявлятимуть про реформи, наведення порядку демократизацію та рух до Європи на фоні абсолютно протилежних процесів у реальному житті.

І, по-четверте, жоден журналіст і жоден громадянин так і не буде застрахований від того, що за чиїмсь незаконним наказом його вивезуть у Таращанський чи якийсь інший ліс…

Власне, можна ще довго продовжувати подібні переліки і аналогії. Проте, судячи із повадок і поведінки представників нинішньої влади, урок залишається і, мабуть, залишиться невивченим.

Олексій Краснопьоров, політичний консультант