5 міфів про корупцію

корупція

Корупцію можна подолати остаточно.   Нема держави в світі, в якій би була відсутня корупція  (див. Рівень корупції в країнах світу за даними Transparency International за 2010 р., посилання  після тексту статті).

       Корупція – є похідною від владних повноважень чиновників щодо розпорядження суспільним благом (можливість впливати на діяльність  підприємств, установ, організацій, фізичних осіб; можливість впливати на розподіл матеріальних та інших ресурсів, повноваження давати дозвіл на ту чи іншу діяльність тощо). Тому, наявність зазначених повноважень у посадовців природньо породжує зловживання ними.

Посадові особи беруть хабарі через низькі зарплати.  Це не так. Низький рівень економічного розвитку держави (а відповідно зарплат та покупної спроможності) дійсно є однією з причин  корупції, проте  вчиняють корупційні діяння й глави держав, глави урядів та інші посадовці найвищого рангу, топ-менеджери найбільших корпорацій світу, яких складно запідозрити у злиднях.  Тож, людина схильна збільшувати свої статки, зберігати посаду, боротися з конкурентами на ринку  шляхом вчинення корупційних діянь, незалежно від свого матеріального становища.

       У  високому рівні корупції в Україні винні особи, які пропонують хабарі. Така думка дедалі частіше лунає на різних ток-шоу з вуст наших можновладців (звинувачення лунають приблизно такі: «а ви не давайте хабарі і не домовляйтесь про переваги на вашу користь». Дійсно ст. 369 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за давання хабара. Але ж, зазвичай, непрямим чином створюються умови, за яких без «вдячності» своє питання особа вирішити не може. Іноді такі умови навіть приховуються під добровільні внески (особливо в медичній сфері). Ви можете не вносити «добровільно» кошти, але ж і послугу ви не отримаєте.   

      Позиція частини нашого суспільства, про те, що їх ця проблема не обходить, адже в їх житті не траплявся привід давати чи брати хабара, або вчиняти інші корупційні злочини.  Корупційна складова, на жаль, закладена в ціну, яку ми всі сплачуємо, купуючи хліб, молоко, одяг, автомобіль, житло тощо. Підприємець не може собі на збиток сплачувати хабарі за різні дозволи, ліцензії тощо, він покладе свої витрати на вас, покупці.

Корупція – проблема лише бідних країн. В Європі також існують «відткати», але там є «усталена межа» – приблизно 10% (називається це «відсоток на прийняття рішення».  Крім того, останнім часом ми дедалі частіше стаємо свідками гучних корупційних скандалів за участю всесвітньовідомих компаній та корпорацій (Nokia, Siemens, Volkswagen,  Deutsche Telekom, Mabetex Project Engineering SA, L’Oreal тощо).

Корупційними проблемами пронизано улюблену гру більшості чоловіків – футбол. Чого варті постійні скандали на кшталт:

 «Коррупционный скандал в итальянском футболе (2006), связанный со сговором команд-участниц двух высших дивизионов чемпионата Италии по футболу — Серии A и Серии B. Преступление было раскрыто в мае 2006 года итальянской полицией, среди его участников называется «Ювентус», «Милан», «Фиорентина», «Лацио» и «Реджина». Записи телефонной прослушки, которые были опубликованы в СМИ, показали что существовала тесная связь между руководителями этих клубов и судьями. Команды были обвинены в покупке игр и сговоре, к ним были применены санкции. http://ru.wikipedia.org/wiki/%C4%E5%EB%EE_%CC%EE%E4%E6%E8);

       або остання заява Почесного президента «Баварії» Франца Беккенбауэра (який наступного тижня залишить виконавчий комітет ФІФА) у якій він нарікає на те, що корупційні скандали сьогодні є справжньої катастрофою для футболу.

    А скільки  корупційних скандалів за участю найвищих посадових осіб держав. Наприклад, на початку 2011 р. уряд Болгарії  опинився у центрі скандалу після того, як були оприлюднені записи телефонних переговорів, під час яких Бойко Борисов (прем`єр-міністр країни)  обіцяв за підтримку своєї кандидатури деяким компаніям і бізнесменам податкові преференції. Незважаючи на доведеність фактів, Уряд Бойко Борисова залишився при владі.

В оплоті демократії США також фіксується чимало проявів корупції, наприклад під час реалізації програм пільгового житла для малозабезпечених родин (вам це нічого не нагадує?)

Останні новини щодо дослідження компанії Ernst & Young корпоративного шахрайства й корупції у країнах Європи та 24-те місце України серед 25 учасників опитування  висвітлювали, практично, всі ЗМІ. Але є й інша сторона цього дослідження:  так, 91% українських підприємців вважають, що хабарництво й корупція в нашій країні широко поширені. Але ж і в розвиненій та демократичній Європі  62%  опитаних також вважають, що у них поширена корпоративна корупція. Хіба  62% –  це низький рівень корупції?

Рівень корупції в країнах світу за даними Transparency International за 2010 р.

http://www.transparency.org/policy_research/surveys_indices/cpi/2010/results