Мільйон не розгонять і не затримають

Влада демонструє азійський стиль управління, не приховуючи і не соромлячись цього.

Суспільство так само, як і кожна окрема людина, має: пам'ять, свідомість, потреби, почуття. Тільки у відношенні суспільства ці властивості називають колективними.

Зараз  наше суспільство проходить випробовування на приналежність до європейської чи азіатської культурної традиції, тобто на потребу бути вільним чи стояти у стійлі (про повні ясла не йдеться).

Європейська демократична культура передбачає прихід до влади шляхом вільних, демократичних виборів,  перемагає кандидат, який набрав більшість голосів виборців. Діючий Президент України прийшов до влади саме у такий спосіб. Тобто, по першому пункту «європейськості» нам – «зараховано».

Демократія не є синонімом освіченості, доцільності, культурності, раціональності. Демократія – це, насамперед, воля більшості.  Більшість можуть складати рагулі, моральні виродки, невігласи чи навпаки інтелектуали та високодуховні люди –  справедливість в умовах демократії дає їм право на прийняття рішення, і меншість мусить це сприймати. Меншість же, від безмежної влади більшості, захищають права людини, унормовані Конституцією та міжнародними конвенціями. Це те коло, намальоване білою крейдою, яке перетинати у демократичному товаристві нечемно.  

Так,  меншість,  в умовах демократії, має право вільно демонструвати свою позицію, доводити її до відома влади та претендувати на певне врахування її інтересів. Ось тут і починаються сумніви на рахунок приналежності більшої частини нашого суспільства до європейського культурного пласту. Адже є очевидний супротив влади відкритому діалогу з громадянами. Влада, хоч і обрана у демократичний спосіб, проте не готова функціонувати в умовах демократії. То ж, до чого їй(владі) ЄС з його цінностями? Влада демонструє азійський стиль управління, не приховуючи і не соромлячись цього. Азійський спосіб реалізації влади не є поганим чи гарним, він є просто іншим. І наслідуючи його, варто чесно піти від роздвоєння свідомості, та прибрати з Конституції демократичні ширми. Бо за Юнгом така разюча невідповідність зовнішньої та внутрішньої форм може спровокувати незворотні деструктивні наслідки для колективної свідомості. А як воно вплине на новітню історію – хтозна?

Що ж далі? Якщо ми продовжуємо думати, що ми є носіями європейської демократичної культури,  суспільство повинно продовжувати мирно демонструвати свою позицію. І тоді питання буде вирішуватись кількістю.  Є така критична маса людей, якою не можна нехтувати, яку фізично не можна розігнати чи затримати, з якою влада  буде змушена йти на перемовини та знаходити спільну мову. Для нашої держави – це не більше мільйона осіб. Адже працівників міліції по всій Україні близько – 300 тисяч (поки що по троє на кожного, хто був учора на Евро-Майдані). Буцегарні  України  можуть вмістити  близько 200 тисяч осіб, але там зараз перебувають 130 тисяч засуджених. Тобто залишається приблизно 70 тисяч місць.

Тож,  усього один мільйон громадян – і ОВС безсилі щось зробити.

Якщо із 46 мільйонів не може зібратись 1 мільйон (тобто усього 2,2% населення) аби мирно, у законний спосіб продемонструвати свої європейські уподобання, свою приналежність до європейської культури та спонукати владу до відкритого демократичного діалогу, то годі так помилятись. Які ж ми європейці? Ми – азіати.