Глухий кут позиціонування

Судовий процес сам по собі, а головне арешт Юлії Тимошенко, поставив Партію регіонів і «Батьківщину» у взаємний глухий кут політичного позиціонування.

Обидві політ сили втратили шанс і можливість для маневру. Тепер вони вимушені діяти лише в чітко заданому і прогнозованому руслі публічної поведінки. Одні – звинувачувати і викривати. Другі – захищатися, виправдовуватися і голосити про репресії. По суті, це взаємна реактивна позиція, коли сторони не пропонують нічого нового ані в політичному, ані в технологічному, ані в публічному сенсі, лише досить мляво реагуючи на взаємні «випади».

І справа навіть не в тому, що суд і арешт перетворилися на майже єдиний серйозний інформаційний привід, топ-тему, яка «забиває» інформаційний простір, не залишаючи на шпальтах, в ефірах і в головах людей вільного простору для будь-якої іншої політичної інформації. Справа в тому, що після арешту Тимошенко обом сторонам більше немає, чого запропонувати, окрім дискусії на тему «саджати чи не саджати» або «справедливо чи несправедливо».

Для «Батьківщини» тема спочатку кримінальних справ, потім суду, а тепер і арешту взагалі є топовою, якщо не єдиною. Бютівський штаб за останні півтора роки не створив жодного суттєвого і довгограючого інформаційного приводу, який не стосувався б політичних репресій проти опозиції. Всі приводи точаться винятково навколо репресій. «Батьківшина» якось непомітно випала з дискусії про «реформи» і «модернізацію», так і не запропонувавши нічого крім критики відверто невдалих дій Януковича в соціально-економічній сфері.

Більше того, навіть критики «реформ» і в цілому дій влади зараз значно поменшало. Можна виправдати це тим, що всі сили нібито кинуто на «порятунок» Тимошенко. Проте значно не безпечнішим для бютівського штабу є те, що вони, по суті, вже втратили темп. І коли політичні репресії закінчаться, вони навряд чи зможуть вийти на вибори з новою і цікавою електоральною програмою для виборців зразка 2006 і 2007 років. Просто окрім боротьби вже немає, що запропонувати, а енергія залишилася лише для чергового походу по старих граблях з ідеями, які вже не запалюють маси і не штовхають до виборчої урни. З ідеями, які залишилися нереалізованими і в які вже ніхто не вірить, окрім маргіналізованих бабусь під Печерським судом. Тимошенко сама, як особистість, була «прапором» своєї політсили. А тепер, окрім «прапора» виборець прагне побачити хоч якісь більш-менш реалістичні пропозиції.

Проте не слід вважати, що Банкова може отримати суттєву електоральну, рейтингову і публічну вигоду від відсутності у «Батькіщини» нових ідей. Політичне «старіння» і «одряхління» головного опонента загрожує тим самим Партії регіонів. Адже за відсутності альтернативного поля і центра тяжіння у вигляді БЮТу регіоналам не буде не лише з ким конкурувати і кому себе протиставляти, а й не буде про що говорити. Не буде ідеї, меседжа, пропозиції, яку потрібно донести до виборця.

Це проявляється вже зараз. Тема арешту Тимошенко вже майже використана. Почнеться парламентська сесія, нові політичні події, і цей інформаційний привід «потускніє» і стане нецікавим для більшості громадян. А говорити і запропонувати ПР і її лідерам з Банкової і Грушевського буде нічого. Провал «реформ» очевидний вже не тільки для всього населення України, не тільки для керівництва країни, а й для людей, які придумали цю політтехнологію з розмовами про «реформи» і «модернізацію». Реальних змін немає, а за їх повної відсутності пусті розмови не спрацьовують. Тим менше спрацьовуватимуть обіцянки щось зробити, змінити, підвищити і покращити. Адже ці обіцянки лунатимуть від людей, які повністю контролюють країну вже півтора роки. І за цей час нічого суттєво не змінили і не покращили.

Все меншу роль відіграють інформаційні приводи у стилі «розкол країни» і поляризація на кшталт судових рішень щодо звання героя для Бандери та «насадження» російської мови. На це звертають увагу і реагують так само менше, як менше приділяють уваги суду над Тимошенко. Словом, старі інформаційні приводи вичерпані, а нових не придумано.

Головне ж Тимошенко – політичний симбіонт Януковича, який фактом своєї наявності у політичному просторі збирає електорат навколо фігури Януковича. Не буде потужного симбіонта – і електорат почне розпилюватися, голосуючи за інші, нові чи старі політсили. Тому ПР і БЮТ опинилися в глухому куті взаємного позиціонування і не знають, як з нього виходити. А це нарешті відкриває шанс для принципової зміни політичних еліт в країні.

Олексій Краснопьоров, політичний консультант

http://www.pravda.com.ua/columns/2011/08/18/6501968/