Влада пішла по трупам

Північно-Африканські революції теж починалися з поодиноких випадків.

Трагічна загибель шахтаря Геннадія Конопльова під час спроби співробітників міліції у штатському розігнати акцію голодування у Донецьку стала справжнім інформаційним шоком. Це шок для суспільства і для кожної окремої людини. Саме людини(!), а не громадянина.

Адже загибель (чи може вбивство?) - це найгрубіше порушення найголовнішого і невід'ємного права людини - права на життя.

Брутальною спробою розігнати акцію голодування шахтарів, які призвела до людських жертв (багато постраждалих з інфарктами) і, головне, до смерті людини, влада продемонструвала, що не зупиняється перед жодними вчинками для забезпечення такої викривленої "стабільності" попри будь-які принципи правової і соціальної держави.

Власне, фактично, це оголошення війни власному суспільсву. Якщо влада може дозволити собі вбивати людей, розганяючи мітинги, то чи не можуть люди також вирішити, що їм дозволено те саме по відношенню до влади?

Загибель шахтаря значно важливіша подія, ніж вирок Юлії Тимошенко! Якщо Тимошенко співчували далеко не всі, а дехто навіть злорадствував її арешту, то, я переконаний, не знайдеться жодної людини в країні, яка не співчуватиме літньому чоловікові, затоптаному у палатнці лише за те, що він наважився відстоювати власні права на гідну пенсію.

Звичайно, огиду викликає дика жорстокість обертнів у штатському, які по-звіриному топтали беззахисну і ослаблену голодуванням людину у палатці.

Але ще більше ця трагічна подія викликає ненавість і призирство. Ненавість - через те, що нас наочно і грубо продемонстрували, що тримають нас за "козлів, які мєшают жіть". Ціною людського життя. Призирство - через те, що здорові і сильні люди в штатському топтали нобалми слабку, літню і беззахисну людину. А як писав Нікколо Макіавеллі, влада найбільше повинна боятися саме цих двох почуттів від народу - ненависті і призирства.

Власне, очевидно, що влада, захищаючи себе, пішла по трупам. Пролилася "перша кров". Є перша страшна жертва.

Можна скільки завгодно говорити, що це поодинокий випадок - прикра, але випадкова трагедія. Зауважу лише, що Північно-Африканські революції теж починалися з поодиноких випадків.

Олексій Краснопьоров, політичний консультант, креативний директор консалтингової агенції Concept GRoup