Репортажі користувачів сайту Korrespondent.net - Де ми? | Korrespondent.net

Де ми?

21 грудня 2011, 15:00
Власник сторінки
Политолог
Де ми?

Тож де ми? Відповідайте, громадяни України! За вас на це питання відповіді не дасть ніхто.

„Вдома мене чекають герої дивних газет,

Тих, на яких обличчя святі пожовкли від часу.

А я так хочу випити трохи з тонну вина,

А не чужої водки, яка нам пахне лиш гасом.

Де я в цьому світі?”

Святослав Вакарчук, пісня „Де я?”, альбом „Брюссель”

Питання, у який союз інтегруватиметься Україна – Європейський чи Євразійський, – вирішуватиметься не сьогодні на самміті Україна – ЄС і не завтра на засіданні ЄврАзЕС. Це питання вже двадцять років вирішується у головах кожного українського громадянина і у колективній свідомості українського суспільства в цілому. І вирішуватиметься воно напевно ще не один місяці і, можливо, навіть не один рік.

Проте сьогодні все ж символічний день, який дає нагоду в чергове замислитися над питанням: „Де ми?”. У якому ми культурному, ментальному, соціальному, економічному і політичному просторі? Європейському чи євразійсько-російському?

Ми у ментальному просторі, де п’ють водку з гранчаків чи де п’ють вино з бокалів? Ми у культурному просторі, де інакодумство жорстоко карається чи де цілковите однодумство вважається ознакою відсутності думки?

Ми у суспільному просторі, де боротьба за свої права і протести громадян – явище абсолютно виняткове і у свідомості теле-біомаси навіть дещо ганебне, чи у просторі, де боротися за свої права нормально, а мирні і ненасильницькі протести – цивілізований метод діалогу громадян із владою?

Вибір є завжди. Ми можемо запросто опинитися у просторі, де виконання соціальних гарантій держави перед громадянами – лише питання політичної стабільності і комфортного соціального стану для влади. І судячи з реакції на протести „чорнобильців” ми до цього як ніколи близькі. А можемо все ж складно і поволі інтегруватися у простір, де реалізація соціальних гарантій – питання виконання державних законів. Де виплати не можна урізати або анулювати шляхом ухвалення бюджету. Де подібним економам за це світить реальна відповідальність.

У якому ми економічному просторі? Де власність може гарантувати лише близькість до керівництва держави, фінансові потоки перерозподіляються на догоду „своїм”, а будь-яка бізнес-ініціатива придушується численними інспекціями, службами і рештою контролюючих органів. Робиться навіть несвідомо, не рефлекторному рівні, ніби за звичкою. Аби ми йдемо у простір, де право власності – невід’ємна складова економічних прав, свобода підприємництва і економічної діяльності є безсумнівною, а витрата бюджетних коштів жорстко контролюється ЗМІ і громадянським суспільством.

Зрештою, в якому ми політичному просторі? Де саджати лідерів опозиції і нелояльних олігархів – ознака мужності, рішучості і політичної сили. Або ж ми хочемо туди, де норми і правила політичної демократії формувалися віками, а нечисленні судові справи проти політиків дійсно пов’язані винятково із вчиненням кримінальних злочинів.

На останок, аби читачу було легше дати відповіді на поставлені у тексті питання, переповім короткий анекдот. Наприкінці 80-х років у розпал „Перебудови” група студентів із українського міста Запоріжжя поїхала у російське місто Орел, як тоді було прийнято, за рознарядкою – допомагати збирати врожай. В один з таких „трудоднів” студенти побачили майже посеред міста трактор, який мав би збирати врожай, але врізався у огорожу приватного будинку.

Забігаючи на перед, цей трактор стояв так тиждень. Його водій „з горя” зайшов до сусіда, де вони розбирали аварію і пили традиційний напій російської глибинки – брагу. Потім аграрії пішли до самого винуватця аварії, де продовжили дискусію і вживання браги. Трактор так і простояв.

Кмітливі студенти за цей час намалювали плакат із зображенням Горбачова і гаслом на кшталт „Виконаємо п’ятирічку за чотири роки”, за що й отримали у місцевому парткомі двісті радянських карбованців.

Чому я це згадав? Просто показово, як живуть люди. Як ТАМ прийнято. І як можемо жити ми, якщо оберемо дешевий газ замість дорогої економічної політичної і т.д. самостійності і свобод.

Тож де ми? Відповідайте, громадяни України! За вас на це питання відповіді не дасть ніхто.

Олексій Краснопьоров, політолог, консалтингова агенція Concept GRoup, спеціально для УП

http://www.pravda.com.ua/columns/2011/12/21/6853752/

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Пользователи-ПРО
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.