Чому бідні?

Тому що в Україні абсолютно не цінується людський потенціал

Мене щиро вразили два економічних факти.

Перший - ВВП на душу населення в Україні становить понад 10 000 доларів США на рік. Перевівши у гривні та поділивши на 12 місяців, ми отримаємо цифру у 7000 гривень, які, виходячи із цієї статистики має отримувати кожен громадянин щомісяця. Це навіть не рахуючи кількість дітей, які не заробляють нічого, і кількість пенсіонерів, які отримують жебрацьку пенсію у 1000 гривень на місяць. Просто грубий підрахунок.

При цьому прем'єр хвалькувато заявляє, що середня зарплата у нас 3500 гривень на місяць, нарікаючи всім, хто отримує менше, що вони працюють "неповний день".

Одразу виникає логічне запитання: куди дівається ще 3500 гривень, якщо ми маємо отримувати 7000, а в середньому нібито отримуємо 3500? І чи не з цього починаються маніпуляції із бюджетом і все таке інше? Це, до речі, я ще опустив тіньову економіку. Я оперує лише цифрами офіційної статистики. Та навіть тут у "реформаторів" щось не сходиться.

Другий факт - я нещодавно дізнався про нові умови праці на "Запоріжсталі", які поступово утверджуються там після приходу на підприємство менеджменту Ахметова. Одна цікава деталь - по заводу ходять люди, які вимірюють, скільки часу працівники проводить у туалеті. Дикість! Ані хвилинки тобі вільної. Попісяв, прошу на слові, і біжи працювати на дядю Ріната. Отаке ставлення до працівників.

Все це я пишу от до чого. Головною економінчою проблемою України є те, що у нас абсолютно не цінується людський потенціал. Абсолютно! Рабам дають стільки харців і одягу, аби вони могли продовжувати працювати далі. І саме тому ми бідні.

А ще саме через цей фактор ми приречені. Бо економіка, яка побудована на тупому використанні людських ресурсів, на фактично відвертій експлуатації, - приречена. У такій економіці немає жодних стимулів до розвитку. Адже розвивати економіку можуть лише люди - своєю ініціативою, своєю старанністю, своєю наполегливістю, своїми ідеями і їх якісним втіленням.

А які можуть бути стимули у людей до проявів ініціативи і старанної роботи за такої організації праці і за такої її оплати? Правильно, жодних.

Тому вітчизняному олігархату потрібно або ламати власну свідомість і починати інакше ставитися до головного економічного потенціалу - людського. Або готуватися померти під уламками колись потужної економіки на руїнах власної жадібності.