Невиправдані гривневі істерики

Чому пророцтва по падінню гривні не збуваються і не збудуться?

За англійською приказкою, усі розбираються в трьох речах – у погоді, політиці і футболі. В Україні ж останнім часом до цього переліку додався ще один пункт: майже всі розбираються у валютних коливаннях і передрікають курс гривні. Причому, як правило, прогнози невтішні і майже есхатологічні. Національна валюта, на думку вітчизняних і зарубіжних експертів, має впасти до критичних позначок. Але все ніяк не падає…

Прогнозувати падіння гривні почали із весни 2009 року. Тоді, після кризи осені 2008 року, це стало навіть модним. Причому характерно, що прогнози були вельми сумними. Ситуація списувалася на світову економічну кризу, експортну залежність економіки, внутрішні і зовнішні державні та гарантовані державою борги тощо. «Оскільки немає наповнення Державного бюджету та державна казна порожня, уряд у величезній кількості випускає облігації державної внутрішньої позики. Наприклад, якщо на 3 листопада 2008 року в обігу перебувало 8 млрд облігацій внутрішньої державної позики, то на 20 липня 2009 року в обороті є 51 млрд облігацій. Таким чином, уряд Тимошенко просто накачує канали обігу цими порожніми облігаціями, які через комерційні банки викуповує Національний Банк України», – коментував ситуацію 4 роки тому економіст Олег Соскін.

Схожі прогнози видавали й інші експерти та колишні чиновники – Віктор Суслов, Вадим Брайловський. Цікаво, що у 2009 році до песимістичних оцінок приєднувався і нинішній глава фракції «Батьківщини», а тоді лідер «Фронту змін» і кандидат в президенти Арсеній Яценюк. Різнилися в передбаченнях падіння гривні хіба що місяці, коли це мало б статися.

Українським експертам підігравали й оцінки зарубіжних колег. Зокрема, ще у 2009 році падіння гривні прогнозувала авторитетна аналітична агенція Standard & Poor’s. «нецінення гривні сприятиме подальшому погіршенню якості активів банків, і це, зрештою, призведе до збільшення рівня держборгу, оскільки уряд України буде змушений вживати заходів для рекапіталізації українських банків», – зауважував тоді експерт агенції Френк Гілл.

Найбільш показовим, утім, для прогнозів падіння гривні був фактор виборів. Експерти завжди передрікали, що національна валюта впаде одразу після виборів. Після того, як у 2010 році краху гривні не відбулося, наступною датою падіння української валюти призначили 2012 рік – знову ж таки після виборів, проте вже не президентських, а парламентських. Пояснювалося це штучністю утримування курсу, що перестане робитися після виборів. «У нас йде прив’язка до долара і курс гривні утримується, можна сказати, що штучно. Це офіційна політика», – коментував ситуацію директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Дмитро Боярчук. Тоді до експертів додалися банкіри, якими теж опанували песимістичні настрої. Зокрема, представник УкрСибБанку Олександр Белозеров зауважував, що «інфляція істотно прискориться наступного року (2012, – авт..) через передвиборні бюджетні витрати». Утім, ані до, ані після парламентських виборів не тільки не сталося падіння національної валюти, а навіть не відбулося більш-менш суттєвих коливань.

Новий етап у прогнозах падіння гривні наступив зараз. Сьогодні експерти коливаються між двома варіантами: гривня має впасти або просто у найближчі місяці, або після 2015 року. Тут у перспективах національної валюти знову починає грати фактор виборів, який підкріплюється формальними економічними і фінансовими прогнозами на кшталт того, що зростатиме зовнішній борг, а золотовалютні резерви будуть танути мало не до рівня 14 мільярдів доларів – що звісно є критичною позначкою. Зокрема подібні прогнози можна знайти у аналітика Олександра Вальчишена, який пророкує за два роки падіння курсу до 12-15 гривень за долар. І сьогодні до цих прогнозів приєднуються все ті ж експерти Standard & Poor’s та вітчизняні експерти.

Альтернативні заяви НБУ і уряду, а також небагатьох експертів, які обґрунтовують перспективи збереження стабільності гривні, наприклад, Олександра Охрименка, в цьому інформаційному потоці просто тонуть. Це лише підвищує рівень панічних настроїв, адже викликає у громадян, бізнесу, реального і фінансового секторів економіки когнітивний дисонанс. Адже очікування нестабільності, власне, і породжує нестабільність.

Все це, до певної міри, нагадує істерику, спровоковану недовірою до держави і поверхневим аналізом фактів. Адже є дві головні причини, через які гривня не впаде – принаймні, за нинішніх умов. По-перше, це – вибори. Ніхто не допустить падіння валюти на фактичному старті президентської кампанії, бо для Януковича це обернеться тим, чим обернулася криза 2008 року для Ющенко і Тимошенко. Хоч тут можна навчитися на помилках.

Друга ж причина пояснює одночасно, чому не збувалися усі попередні прогнози краху гривні і чому вони є безпідставними сьогодні. Всі, хто говорить про перспективи падіння національної валюти у своїх розрахунках беруть до уваги лише формальні фактори – суму державного боргу, ціну на газ, дефіцит бюджету, падіння обсягу золотовалютних резервів тощо. За всіма цими показниками, ситуація дійсно є вельми непростою – можна вість сказати критичною.

Проте ніхто не враховує тіньовий сектор української економіки, який і є її рушієм. А він становить понад 60% від її загального обсягу. Гривня не падала у 2009, 2010, 2012 роках, не в паде зараз і не впаде у 2015 році саме тому, що цей тіньовий сектор і є її подушкою безпеки. Причому це нормальна ситуація для країни, де триває первинне накопичення і перерозподіл капіталів. Тому не варто влаштовувати істерик: кінця світу і падіння гривні не буде. І в цьому є як політична, так і суто економічна складова.