Історія червоно-чорного прапора залишається одним із чутливих питань у польсько-українських відносинах. У Польщі ця символіка часто асоціюється з ОУН, УПА та Волинською трагедією, тоді як в Україні вона також сприймається як символ боротьби за незалежність. На тлі зростання антиукраїнської риторики та нових суперечок навколо історичної пам’яті такі символи дедалі частіше опиняються в центрі політичних дискусій. Іноді під дуже незвичним ракурсом.
Саме в такому контексті показовою є історія Бенджаміна Маллага, який під час подорожі Україною придбав у Львові два червоно-чорні прапори та три шеврони «Азову». В Шотландію вони так і не потрапили: під час проходження контролю в польському Перемишлі прикордонники відкрили валізу та конфіскували символіку.
Але про все по порядку.
Офіцерська династія Маллаг
Влітку Бенджамін Маллаг вперше відвідав Україну. 21-річний шотландець - яскравий представник британської офіцерської династії. За словами Бена, перший зафіксований у родинних записах представник роду Маллаг, який служив офіцером, брав участь у Кримській війні 1853-1856 років, де був нагороджений за хоробрість. Нагадаємо, в рамках цієї військової кампанії Велика Британія разом з Францією, королівством Сардинія та Османською імперією нанесла важку поразку Росії, якій за підсумками Паризького миру-1856 було заборонено мати військовий флот і арсенали на Чорному морі.
Відтоді, як стверджує Бенджамін, кожен чоловік у родині Маллаг проходив військову службу. Найкращі представники родини мали звання полковників королівської британської армії. Саме напередодні процесу відбору до британської армії Бенджамин і вирішив відвідати Україну.
3 книги про Степана Бандеру
Україна зацікавила Маллага задовго до цієї поїздки. Першою подією, яка змусила його звернути на неї увагу, стала Революція гідності у 2014 році. Бену тоді було дев'ять років.
Цей період збігся з референдумом про незалежність Шотландії, тому, за словами Бенджаміна, тема політичних змін та національної ідентичності особливо запам'яталася дитині. Згодом він почав самостійно більше читати про українську історію.
Поглиблений інтерес до українського націоналістичного руху з'явився пізніше, під час навчання у старшій школі. Для дисертації з історії Маллаг досліджував історію дивізії «Галичина». Саме під час цієї роботи він уперше детальніше зіткнувся з темою Організації українських націоналістів (ОУН).
Сьогодні домашня бібліотека Бенджаміна налічує 14 книжок про Україну — від історії Київської Русі до сучасності, три з них — про Степана Бандеру.
Свій інтерес до таких постатей він пояснює захопленням суперечливими історичними особами.
«Бандера для мене не був винятком. Це ще один історичний персонаж, у якому можна бачити і позитивні, і негативні сторони. І особливо цікава постать з огляду на теперішній час».
Випадкова покупка у Львові
Остаточним поштовхом для Бенджамина до поїздки в нашу країну стало знайомство з українкою у Шотландії: дізнавшись, що вона планує їхати до Києва, Бенджамін вирішив скористатися нагодою і побачити країну на власні очі.
Історія з прапорами почалася дорогою назад до Шотландії. Під час зупинки потяга у Львові, яка тривала майже годину, Бенджамін вирішив вийти з вокзалу. Неподалік він побачив торгову точку, за якою стояв літній чоловік з ампутованою ногою і продавав українську символіку: синьо-жовті та червоно-чорні прапори, а також різноманітні шеврони.
Бенджамін мав із собою лише банкноту в 50 фунтів (близько 3200 гривен). Через Google Translate він запитав продавця, чи зможе нею розрахуватися. За його словами, чоловік запропонував йому взяти те, що він хоче. У результаті шотландець повернувся до потяга з двома червоно-чорними прапорами та трьома шевронами «Азову», які поклав до валізи.
Нагадаємо, що для Маллага це не була спонтанна покупка символіки, на той момент він уже знав про історичний і політичний контекст червоно-чорних кольорів та цікавився історією українського націоналізму.
Перевірка у Перемишлі
Проблеми виникли коли потяг прибув до польського Перемишля.
Спочатку, згадує Бенджамін, ніщо не вказувало на те, що його багаж приверне особливу увагу. Пасажири проходили паспортний контроль і прямували до сканерів. Однак ще до того, як він встиг поставити валізу на стрічку сканера, польський прикордонник попросив відкрити її вручну.
Чому перевірити вирішили саме його, Бенджамін не знає. Він припускає, що міг привернути увагу своїм виглядом — того дня був у сорочці та краватці — або ж британським паспортом.
Щойно валізу відкрили, просто зверху лежали три шеврони та два червоно-чорні прапори.
За словами Маллага, польський прикордонник пояснив йому, що через політичні асоціації цієї символіки у Польщі прапори та шеврони мають конфіскувати і він не зможе ввезти їх до країни.
«Я зрозумів, що сперечатися немає сенсу. Вони просто забрали їх».
Після цього валізу пропустили через сканер, і на тому пригоди на кордоні фактично завершилися. Щоправда, перед тим шотландець ще раз озирнувся у бік конфіскованих прапорів — саме в цей момент літній українець у черзі позаду зловив його погляд і змовницьки підморгнув.
Британці в іноземному легіоні ЗСУ
Окремою частиною інтересу Бенджаміна до сучасної України стали британці, які поїхали воювати на її боці. Маллаг стверджує, що особисто спілкувався приблизно з 18 британцями, які служили або продовжують служити в іноземних підрозділах в Україні, серед них 7 шотландців. За словами Бена, більшість із них раніше служили у британській армії.
У розмовах із ними однією з головних тем була разюча відмінність війни в Україні від конфліктів, до яких британські військові звикли протягом попередніх десятиліть. Британська армія брала участь в операціях у колишній Югославії, Афганістані та Іраку, тоді як в Україні військові зіткнулися з іншим типом бойових дій, де невеликі групи з кількох людей можуть тривалий час утримувати ділянку лісосмуги, перебуваючи під майже постійним спостереженням розвідувальних дронів і загрозою ударів безпілотників-камікадзе. Саме масштаб застосування сучасних технологій, за словами Маллага, став одним із найбільших потрясінь для британських добровольців - навіть для тих, хто вже мав неабиякий бойовий досвід.
Бенджамін також переказує їхні спогади про перші етапи повномасштабної війни. За його словами, до того, як іноземні добровольці були більш системно інтегровані до структури української армії, деякі з його співрозмовників стикалися з нестачею боєприпасів і залишалися на позиціях значно довше, ніж очікували, без своєчасної ротації. Водночас, за словами Маллага, ті добровольці, з якими він підтримує зв’язок нині, говорять, що з часом організація та умови їхньої служби суттєво покращилися.
Від української історії — до планів на британську армію
Сам Бенджамін уже розпочав процес відбору до офіцерського складу британської армії. За його словами, процедура може тривати близько року та складається з кількох етапів. Спочатку кандидат подає заявку, після чого проходить оцінювання його фізичної підготовки, психологічної стійкості та загальної придатності до офіцерської служби. Наступним етапом є основна відбіркова комісія, під час якої кандидат проходить співбесіди й представляє себе перед чинними офіцерами, які ухвалюють рішення щодо його подальшого допуску.
У разі успішного проходження відбору кандидат може вступити до Королівської військової академії. Після завершення навчання випускника направляють до одного з полків британської армії, де звичайний термін служби офіцера становить близько 12 років.
Наступна поїздка до України - повз Польщу
Перша подорож до України не відбила у Бенджаміна бажання приїхати ще раз. Навпаки, на запитання, чи планує він повернутися, відповідає коротко: «Думаю, що так», — і напівжартома додає, що наступного разу обере маршрут, що не проходитиме через Польщу.
А минула поїздка залишила йому одну історію, якої він, найімовірніше, не планував: два куплені у Львові червоно-чорні прапори так і не стали частиною його колекції. Їхня подорож завершилася за кілька кілометрів від українського кордону — у руках польських прикордонників.
Владислава Розенко, Максим Розенко
фото Владислави Розенко