Корупція Корецького або схема Ахметова

Газова шизофренія - це діагноз для України. Уряд Корецького з дня на день дозволить експорт газу українського видобутку.

А міністр енергетики Шмигаль каже, що Україні терміново потрібно купити імпортного газу у ЄС хоча би на 400 млн. євро. І найсмішніше, що в обох одна причина для експорту-імпорту, – удари по газовій інфраструктурі і зменшення видобутку газу.

У сховищах до 1 листопада буде точно 15,5 млрд. куб. м. Для чого імпортувати газ, якщо Україні з головою вистачає навіть 13 млрд. кубів на зиму? Формально уряд кричить на гвалт, що ракетні удари пошкодили видобуток газу і зимою може не вистачити обсягів власного видобутку для того, щоб постачати газ із Харківського та Полтавського регіону в області центру та півдня України. «І настане армагеддон».

Хоча при нинішньому стані ГТС (компресори, технічний газ) «продавити» необхідні обсяги імпортного газу із заходу на схід і південь буде неможливо. Практично як і у випадку з імпортною електроенергією, коли в «Укренерго» визнавали, що транзитувати її далі на схід і південь не є можливим.

Також Україна спокійно собі закачує по мільярду кубів газу в місяць, що не означає колапс із газовидобутком. Звичайно, ракетні удари можуть посилитися чи змінити цілі, але поки видобуток систематично відновлюють після пошкоджень.

Тому історія про імпорт газу – це корупційна історія. Що не так у цьому плані Корецького потратити як мінімум 400 млн. євро на газ із ЄС, а як максимум до 1 млрд євро? Перше – неозброєним оком видно бажання Корецького реалізувати свої професійні навики трейдера. Ну, чому Свириденко можна було взяти у 2025 році від європейців сумарно 1,5 млрд. євро на газ, а Корецькому не можна взяти хоча би 400 млн євро? «Руки помнят» (с)

І корупція тут взаємна: 1) європейці (плюс норвежці і трохи американці) пхають в Україну свій газ і заробляють на цьому, 2) Україна купує більші обсяги газу, які фактично не потрібні для споживачів.

Тому Свириденко у минулому році, а Корецький у 2026 році буде проводити операції із імпорту газу в інтересах європейських трейдерів із врахуванням своїх «відсотків».

Добре, а що ж з експортом газу? Адже на цьому сюрпризи не завершуються. Найгірше, що зараз «Нафтогаз» розглядає можливість реалізації банальної схеми. Компанія ДТЕК Ахметова, яка може отримати ексклюзивні права на експорт українського газу, свій газ нікуди не вивезе, а просто закачає в сховища. Проте по документам цей газ буде імпортним.

Тобто, Ахметов видобуде газ по 100 дол. (собівартість плюс усі затрати) і продасть його Україні, можливо через лояльних євротрейдерів, за 700 дол. Таке жлобство, звичайно, буде ганьбищем і стидобою для олігарха Ахметова. Але, як казали не лише у Донецькому університеті, «пять минут позора — и ты обеспечен».

Да-да, зараз скажуть, що у нас ринок газу, все прозоро і чесно. Правда, вже смішно звучить? Отож. Якщо хтось не вірить, що таке можливо, то він не живе в Україні. Люблю згадувати історію нинішнього соратника Порошенка Юрія Луценка. Як тільки його призначили генеральним прокурором, то однією із перших його фраз було підтвердження, що всесвітньовідомого реверсу газу із ЄС не існує.

Існувала «чарівна перемичка» для реверсу. «Нафтогаз купує газ у європейських фірм за ціною Баумгартен плюс доставка в Україну. Газ насправді не відходить від території України на захід далі ніж 10 км до словацької перемички. За що платиться 40 євро доставки від Австрії до України?» - грізно запитував Луценко. Але потім його порох у запалі просирів і погас.

Думаю на цьому місці всі нагадають Ахметову історію про «Роттердам плюс». Адже слова Луценка про «Баумгартен плюс» були такою собі «пасхалкою» і скеровували погляд на «Роттердам плюс». Саме за неї ДТЕК нещадно критикували. Особливо тихий і непомітний сьогодні голова комітету енергетики А. Герус.

І думаю, що президента Зеленського не хвилює потенційний черговий газовий скандал. Адже європейські партнери будуть і в темі, і в долі.