Кінець казки про швидкий вступ до НАТО. Що далі?

Маємо від генерала Залужного просту констатацію трьох очевидних фактів. Факт перший: Україна не вступить до НАТО в осяжній перспективі.

Факт другий: раз в альянсі нас не буде, то забезпечити безпеку нашої країни за допомогою механізмів НАТО на практиці не вийде. Факт третій: замість безперспективних, але дуже ресурсозатратних зусиль за будь-яку ціну попасти до Північноатлантичного Альянсу потрібно зробити ставку на реальну участь України в перспективних європейських безпекових структурах.

Всі ці складові у різних формах і комбінаціях неодноразово озвучували багато вітчизняних політиків (колишніх, а не діючих високопосадовців) й експертів. Проте їхнє нинішнє викладення від Залужного викликало у політико-медійному середовищі справжній ефект бомби, яrа розірваласz.

Бо комбінацію цих практичних факторів озвучив саме колишній головком ЗСУ Залужний. Людина, яка ще до призначення головкомом ЗСУ зробила дуже багато й для обґрунтування необхідності переходу на стандарти НАТО й для практичного відпрацювання цього переходу. А відразу після того, як став головкомом ЗСУ констатувала: "Загальний курс на реформування Збройних Сил України відповідно до принципів і стандартів НАТО залишається незворотним". Й майже за півроку до повномасштабної війни наголосила: Україна втілює стандарти НАТО і готова до вступу, але політичне рішення лишається за Альянсом.

(Так що Залужний був цілком правий, коли зазначив на днях, що це він у 2019 році виступив головним прихильником та реформатором переходу ЗСУ на стандарти НАТО, через що чув багато критики на свою адресу.

"Перед вами сидить людина, яка у 2019 році цими руками і цією головою повністю розписала усю реформу і зміни майже у 37 законодавчих актів щодо переведення України в системі управління стратегічного рівня на принципи і стандарти НАТО. Я собі знайшов стільки ворогів, що ви навіть уявити не можете. Я – за НАТО", – сказав колишній головком ЗСУ.

"Дуже добре знаю НАТО. Років 12, мабуть, особисто займався тим, щоб ми оволоділи стандартами НАТО, і слухав кожного року казки про те, що ось-ось-ось ми вступимо в НАТО. Ніколи ми в нього, на жаль, не вступимо!" – наголосив також генерал Залужний).

А також людина, яка краще за будь-якого військового у світі одночасно розуміє й масштаб революції, яка відбулась у наших Силах оборони з 2022 року, й таке саме революційне зростання можливостей у ворога, й при цьому має чітке уявлення, як повільно й не системно йде трансформація в НАТО. 

На останньому варто зупинитися окремо. За словам Залужного, "якщо дивитися з політичної точки зору, до НАТО виникає багато питань, як до блоку, який охороняв старий світ. Відбувається науково-технічний прогрес. У 2026 році Україна застосувала усі види озброєнь, ну окрім хіба що "Томагавків", ядерної зброї, авіаносців, F-35, які є на озброєнні НАТО, і застосувала доктрини їхнього застосування. Ресурс вичерпано. РФ на усе це знайшла протидію".

Пояснюючи свою думку, він наголосив, що НАТО залишається в доктрині кінця Другої світової війни. В той час, як науково-технічний прогрес і триваюча війна вивели Збройні сили України на зовсім інший рівень й зараз не НАТО, а Україна знаходиться технологічно попереду.

Й тепер у НАТО немає іншого виходу, окрім як переходити на зовсім інші стандарти, щоб вийти на абсолютно нову доктрину. От тоді НАТО буде готове до вступу України. Цей блок має змінитись, щоб відповідати загрозам сьогодення.

"Україна воює з Росією, не будучи в НАТО. Нехай в НАТО скажуть чесно, чи готові вони воювати з Росією без досвіду України?", –поставив питання Залужний.

Й наголосив, що Україні потрібен абсолютно новий силовий блок, ймовірніше за все, з територіальною прив'язкою у Європі.

Як приклад він навів JEF (Об'єднані експедиційні сили) 10 північноєвропейських країн на чолі з Великою Британією, - "з політичної точки зору досить перспективна організація".

Окрім технологічного відриву України від армій країн НАТО Залужний раніше позначав й іншу дуже важливу річ. У жовтні минулого року в матеріалі для польського видання  Eastern Flank Institute він звернув увагу  на прогрес за роки повномасштабної війни у ворога:

"За майже чотири роки війни в Україні Росія системно навчається воювати краще. Вона вже побудувала нову армію, яка збирає, аналізує й одразу впроваджує бойовий досвід. Усе це фіналізується в розробці нових доктрин і програм підготовки.

Національний склад полонених, що потрапляють до ЗСУ, може також свідчити про передачу цього унікального досвіду в такі країни, як Китай, Іран і Північну Корею. А отже, це свідчить про неминучу масштабну реформу збройних сил Російської Федерації як під час війни, так, можливо, і в повоєнний період.

З урахуванням тенденцій розвитку науково-технічного прогресу в умовах сучасних бойових дій і завершення формування принципово нової доктрини ведення війни, така реформа, очевидно, завершиться не пізніше 2030 року. Це будуть збройні сили роботів, автономних систем і штучного інтелекту, об'єднаних досвідом та вже діючими доктринами.

А головне – вони будуть здатні масштабувати свої нові спроможності до необхідного рівня. Це буде нова гонка озброєнь за право контролю над системою глобальної безпеки.

Вже сьогодні учасників цієї нової гонки озброєнь не важко передбачити. Це точно не ті, хто хоче лише вигідно переозброїтися. Усього цього я не бачу в структурах армій НАТО, які, ймовірно, будуть готові до війни з арміями, яких вже не існує".

Таким чином, замість реакцій на пропозиції Залужного на кшталт "Не можна навіть піднімати питання про відмову від вступу до НАТО – це записано у Конституції України!" набагато більш конструктивним і результативним буде проведення дійсно високопрофесійної дискусії. На тому високому фаховому рівні, який задав Залужний.

Й з визначенням того, як нашій країні найкращим чином втілити комплексний підхід. Який включатиме продовження необхідної співпраці нашої країни з НАТО в цілому й окремими країнами Альянсу, й в той же час набуття повноправного членства України у нових безпекових європейських структурах. Не забуваючи й про подальше зростання потенціалу окремо взятої України у сферах військових спроможностей й розвитку ОПК.